Старому парку у Тернополі виповнюється 150 років (ФОТО)

- Первісно місце, де заклали парк, було занедбаною околицею міста, вкритою ярами, - розповідає тернопільський краєзнавець Любомира Бойцун. - Коли його заклали, то поряд поступово звели будинки заможних тернополян. Але спочатку там жили аж ніяк не заможні люди.
Критикували за парк
Ідея закласти для тернополян парк належить бургомістрові Володимиру Мандлю. Посаду керівника громади цей чоловік займав у 1855-68 рр. Він відомий також тим, що сприяв відкриттю у Тернополі Нижчої реальної школи та ініціював будівництво нового міського шпиталю - теперішньої лікарні швидкої допомоги.
Грошей у бюджеті за часів Мандля бракувало, як і в раніші, так і в пізніші часи. Одначе бургомістр, як виглядає, вирішив на цьому не зациклюватися. Відтак він запросив відомого у ХІХ ст. львівського садівника на прізвище Бауер і той створив парк або, як його ще називали, сад. Для поляків це був ogrod.
Цікаво, але знайшлися люди, які вважали, що розбивати парк за скрутних часів - велике марнотратство. Отож бургомістра критикували за це.
“Помер Володимир Мандль 5 травня 1886 року. А у 1897 у парку, за який на голову бургомістра сипалися звинувачення у марнотратстві, встановили бюст його засновника роботи львівського скульптора Томаша Дикаса. А вулицю, що вела до дітища бургомістра, назвали його іменем,” - пише Любомира Бойцун у своєму нарисі про вулиці біля Старого парку.

Був швейцарський павільйон
Справу Володимира Мандля з упорядкування парку продовжили інші його наступники-бургомістри. Уже за часів Австро-Угорщини там можна було побачити не тільки звичні для наших країв дерева і кущі, а й екзотику. Річ у тім, що на весну-літо для краси на газонах можна виставляти висаджені у бочках пальми, агави, кипариси і банани. У холодну пору року їх зберігали в оранжереї, що стояла поряд.
Також у цьому місці відпочинку стояв дерев’яний Швейцарський павільйон, де можна було посидіти у прохолоді. Існував і пагорб - попередник кургану Слави. Його насипали у 1896 р. на честь 300-ліття Берестейської унії.
Вхід у парк загалом був безплатний, каже пані Бойцун. І тільки коли там проводили якісь акції на кшталт концертів, потрібно було купувати квиток. У 1901 р. у парку з ініціативи Товариства приятелів музики відкрили літній театр, де робили цікаві вистави.
Зрештою, парк частково поруйнували у часи війни.
- Ще за “перших совітів” там щось копали, - каже Любомира Бойцун.
Пагорб Слави - з 1970 року
У часи відбудови Тернополя не забули і про парк. Уже 3 квітня 1944 р. там поховали вояків Червоної армії, які загинули у боях за місто. Парк вистояв і знову став одним з улюблених місць відпочину.
- Я пам’ятаю той парк з дитинства. По-перше, це був єдиний парк у Тернополі. По-друге, він був набагато більшим. Там завжди було людно, діяло кафе, продавали морозиво, грала музика, - говорить Любомира Бойцун.
Свою радянську назву - Парк слави - місце отримало у 1970 р., коли 9 травня його відкрили до 25-ї річниці перемоги над фашистами.
- Роботи тривали понад рік, - пригадує будівельник-ветеран Федір Абраменко.
До тієї ж річниці насипали “Курган Слави” і облаштували скульптурну композицію з шести бетонних пілонів, що символізують салют.
Щодо сучасної назви Старий парк, то її офіційно прийняли у 1991 р.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.