Тернопіль: "Фантомас" Цимбровського дивував у 1970-х

Вона скидалася на іноземну королеву поряд із "Запорожцями", "Москвичами" і "Жигулями". Дуже швидко збаражани довідалися, що диво техніки – не заморська штучка, а витвір інженера заводу "Квантор" Ярослава Цимбровського. Цей чоловік - родом із Бодаків, однак багато років живе у райцентрі і реалізував там не один творчий задум.
"На першому місці – машина..."
Найбільше уяву роззяв вражали дверцята авто. Вони відчинялися, піднімаючись, наче крила чайки. За незвичні форми хтось дотепний назвав машину "фантомасом", згадавши літаюче авто героя популярного у ті часи кінофільму.
- Дизайн "Горині" — так я називав машину – моя вигадка. Я власноруч зробив кузов із склопластику, практичного і екологічного матеріалу, - розповідає чоловік. - Агрегати авто були з "Москвича-412". Фари ховалися автоматично. Незвичним був багажник: його кришка, відчиняючись, нагадувала формою крила мотиля. До речі, там поміщалося десять мішків бараболь.
Своє диво умілець складав після роботи, забуваючи про сон та їжу.
- Дружина якось сказала: "Я зрозуміла: на першому місці у тебе - машина, робота і вже потім – я", - пригадує майстер.
"Горинь" мала саморобні радіоприймач і магнітофон.
— Я радіоінженер за фахом, — каже збаражанин. — Навчався у Білокриницькому лісотехнікумі, згодом – Львівському лісотехнічному інституті. Весь вільний час присвячував радіосправі. Мав паяльник, інші інструменти, такі-сякі радіодеталі. На це витрачав майже всю стипендію...
"Горинь" - не перше авто пана Цимбровського. Раніше, на пару із товаришем Ігорем Мамчуром - таким же любителем майстрування, він виготовив копію англійського спорткара Lotus.
— Оскільки ми тоді ще були холостяками, вирішили поекспериментувати, — пригадує майстер. — Взялися за Lotus у 1976 р. Макет виготовили з дерева, а саму машину – із склопластику, - описує Ярослав Цимбровський. - Деталі склеювали епоксидною смолою. Прилипаючи до підлоги, вона застигала і робилася, як залізо. Моя мама цілу ніч після наших старань мила підлогу і плакала, бо віддерти смолу було майже неможливо…
У 1977 р. копія Lotus була майже готова, однак Ігор Мамчур саме тоді оженився.
- Як ділитися машиною? Тож я запропонував: віддаєш мені коробку передач та інші деталі, які купували разом, а я машину доводжу до робочого стану, - додає чоловік. – Згодом ми те авто продали одному викладачеві з Тернополя.
Начальник ДАІ гладив авто
"Горинь" Ярослав Цимбровський зробив за п’ять років. За підрахунками майстра, собівартість тієї машини була такою ж, як і вартість нового авто – 5-6 тисяч рублів.
- У 1983-му виникла проблема з реєстрацією "Горині", - продовжує чоловік. - У Державтоінспекції пояснили, що потрібен розрахунок силового каркасу, завірений на кафедрі автомобілебудування в одному з інститутів, квитанції про підтвердження заводського "походження" агрегатів, випробування у клубі автомотолюбителів.
Виконавши всі ці умови, пан Цимбровський поїхав у ДАІ. Тодішній начальник автоінспекції на прізвище Тарасов сів в авто, проїхався. Довго крутився навколо машини, погладжував її, сміявся. Зрештою, винахідник таки отримав державні номери.
— Ми об’їздили на "Горині" пів-Європи, — додає винахідник. — Жодного разу вона мене не підвела.
Машина розганялася до 140 км/год. Назвав її майстер "Гаринню" на честь річки, що протікає через його рідні Бодаки. Нині авто - на заслуженому відпочинку, стоїть у гаражі. Ярослав Цимбровський натомість виношує ідею створення саморобного електромобіля.

Світлана КЛОС, [email protected]

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google