Соцмережі — частина життя майже кожного з нас (соціопатів, які не заводять акаунтів та електронки, в розрахунок не берем)). Там ми ділимось думками, емоціями, дехто й почуттями, а основне - спілкуємося з "друзями".
Природньо, що під час спілкування, як і в реальному житті, виникають непорозуміння та дискусії. Їх кожен "розрулює", як вміє. Хтось знаходить правильні аргументи, хтось висловлює образу чи ігнорує дописи опонентів, а є й такі дорослі люди, які просто втікають. Не від комп'ютера, звичайно, а від ситуації та від балачки – блокують тих, хто впав в немилість.
Вчора й я зіткнувся з такою поведінкою. Мова йде про тернополянку К. Не скажу, що в житті ми файні друзі, але все ж вітаємось, балакаємо і навіть перекурюємо разом. Часто спілкуємося по роботі. Схожа "дружба" була й в Фейсбуці (вконтакті наразі ще товаришуємо))). Була – поки не минулось. Людині не сподобалась моя реакція на її пост. І тут найцікавіше. Суть дописів в соцмережах – донести щось до людей і дізнатися їхню реакцію (лайк, перепост, коментар). Чому не позитивна реакція викликала неадекватну дію – не знаю. Не скажу, що видалення аж так сильно зачепило, але це вперше. Вперше мене "викинули з друзів" – і мені якось не по собі. В житті зіпсовані стосунки можна налагодити при особистій зустрічі, зумисній чи випадковій, але соцмережі не дають другого шансу: неможливо перепросити, неможливо пояснити свою позицію, неможливо лайками "заслужити прощення", неможливо знов подружитись. І це сумно. Привітні соцмережі, виявляється, жорстокіші за реальне життя...
І наостанок: К., прийми мене знову в друзі, я буду чемним!
