Святкувати чи не святкувати?

Такі дискусії вже не перший рік точаться у мережі напередодні  9 травня.  Моя думка – треба відзначати. Неодмінно, обов'язково, безумовно.  Хтось хай відзначає цей день як свято Перемоги – над фашизмом, над загарбниками рідної землі, над тими, хто будував концтабори і ставив експерименти над людьми. Як день Перемоги простих людей над ворогом, не комуністичного режиму над фашистським, а саме радянських солдатів (в тому числі і мільйонів українців) над "коричневою заразою".

 Якщо ж ви таки не бачите подвигу перемоги, вважаєте, що це день, коли один кривавий режим капітулював перед іншим кривавим режимом, то 9 травня варто вшанувати як день Пам'яті обох кривавих режимів та їх зіткнення у протистоянні Другої світової війни. Приблизно 32 мільйони загиблих, майже 35 мільйонів поранених (це не поранення "черкнуло", а відірвало ногу, руку, пробило легені…). Ви вважаєте, що ці мільйони не варті одного дня поваги і пам'яті, а лише дискусій та самокрасування в інтернет-дискусіях про те, як правильно назвати цей день? Я так не думаю.

Те, що ми змінили символ – георгіївську стрічку на мак – це правильно. Це зміна самолюбивого тезису "ми врятували весь світ від фашизму" на кредо "Пам'ятаємо. Цінуємо". Це європейський підхід і саме так має бути. Не агресивно, а з повагою до тих мільйонів загиблих, поранених, зламаних доль, героїчних вчинків, втрачених можливостей.  Якщо ще рік тому нам ця війна могла здаватись далекою і незрозумілою, то сьогодні нам, на жаль, дуже легко провести паралель і зрозуміти.  Нам зараз легко зрозуміти силу подвигу, трагедію смертей близьких і каліцтва, горе біженця і втрати дому і перспективи. Саме тому сьогодні ми повинні як ніколи з пошаною зустріти цей день.

І будь ласка, не мішайте грішне з праведним, й не прив'язуйте сюди закон про відміну комуністичної символіки. Це геть інша тема розмови.

Відгуки залишайте на моїй сторінці в Фейсбуці