Ольга Григоріївна переїхала з Тернопільщини в Дружківку ще у 80-х роках. Через окупацію її дім розграбували, молодша дочка поїхала в Росію, а її саму досі цькують та називають бандерівкою.
Приємною несподіванкою була зустріч з 70-річною землячкою Ольгою Григоріївною під час одного з проукраїнських віче в Дружківці, що на Донеччині. Фото жінки та її прізвище з міркувань безпеки не подаємо, хоча вона сказала, що вже нічого не боїться.
Її історія варта цілої книги. Пані Ольга родом з села Свершківці Заліщицького району, працювала швеєю, її родина була репресованою. Після заміжжя в 1986 році переїхала з чоловіком у Дружківку, але досі тут так і не прижилася.
- Тут мене не розуміють, називають бандерівкою, - зі сльозами на очах розповідає Ольга Григоріївна. - Я сирота, люди мене віддали заміж. В 2014 році, коли усе почалось, чотири місяці жила в селі на Тернопільщині в 93-річної жінки. Повернулась, а мою квартиру розграбували, пенсію не видавали, бо перераховували її на Тернопільщину - люди виганяли, казали щоб їхала туди, де моя пенсія. Старша дочка поїхала в Росію, в молодшої своя сім’я. Зараз навіть не маю з ким поговорити.
Жінка принесла з собою патріотичну сумку, яку пошила з тернопільської скатертини. Якщо придивитись, то в кутасиках можна побачити значок з написом "Я люблю Україну".
- Таку сумку хотіла зробити давно, працювала майже рік, - продовжує жінка. - Моя Батьківщина на Тернопільщині, і я більш за все хочу туди повернутись. Але на Заході залишились лише далекі родичі, а тут квартиру продати важко. Я стара жінка, і боюсь поїхати та залишитися ні з чим.
Жінка почала відвідувати проукраїнські віче в Дружківці з місцевими патріотами, які також зазнали чимало горя. Вони чекають дня, коли любов до Батьківщини буде не переслідуватись, а підтримуватись місцевою владою.
Читайте також: Тернополяни на Сході садили дерева
№ 17 від 24 квітня 2024
Читати номер