Як безплатно у походи ходили

Вимушена пересадка човна на шляху до Кринцилова

Щоправда, у ті часи туристичні маршрути підв'язували на радянську ідеологію, як тепер — під національну. З іншого боку, ані з батьків учнів, ані з кого іншого не збирали гроші на поїздки навіть у далекі гори. За все платила держава.

Діти рвалися у походи

- Діти рвалися у походи, адже й телевізор був не у всіх. На кожні канікули школярів до чогось задіювали. Водночас штат обласної станції юних туристів був невеликим аж до 1980-х. До десятка працівників — зокрема, директор Олена Гронська і мій батько — Володимир Радзієвський, - розповідає заступник директора з навчально-методичної роботи обласного центру туризму і краєзнавства учнівського молоді Наталія Липак.

У порівнянні з теперішніми часами, коли батьки змушені платити за “організоване дозвілля” своїх чад, радянська система виховання туристів виглядає неймовірною. Вона — один із елементів, який майже втрачений. А зберегти її було в інтересах самої держави.

Тернопільські туристи мали свої бази і в Москві та Ленінграді, гарантовану частку місць в “Артеку”.

Техніки, натуралісти, туристи

- Станції техніків, натуралістів і туристів — це були установи, які мали найбільше відвідувачів. Я ходила на всі три напрямки. Всі експедиції і походи оплачували. Продукти видавали за нормативами санстанції. Забезпечували сухопродуктами, щоб у горах було легше мандрувати, - продовжує пані Липак.

Саме на Тернопіллі, за словами тернополянки, вперше в Україні започаткували багато змагань, які проводять досі. І ентузіастом та засновником їх був Володимир Радзієвський — безперечний авторитет серед туристів старшого покоління.

- Завдяки Володимиру Радзієвському туристська робота піднялася на новий рівень. Він нас зібрав, навчив, заразив прагненням робити відкриття і щось витворяти. І так ми разом пішли у життя, - говорить директор обласного спортивно-туристського клубу Валерій Старічков.

Дуже любив Кавказ

Пан Радзієвський майже все активне життя присвятив дитячому туризму.

- Незважаючи на спелеологію, батько найбільше любив гори, особливо Кавказ. У 1960-х він був там інструктором в альпіністському таборі, - каже пані Липак.

Та почалося в нього все ще в час вчителювання у Підволочиській середній школі, де працював у 1947-1959 роках.

- Перша татова мандрівка з учнями — це похід уздовж Збруча, - каже його донька. - От він зібрав тих молоденьких хлопців та дівчат і пішов попри річку до Дністра.

Згодом надзбручанські мандри вилилися для туриста у книги “Збруч — ріка єднання”, а також “Медобори”. Останню видав спільно з тернопільським фотожурналістом Василем Бурмою.

У Тернополі Володимир Радзієвський почав працювати з 1959-го. Завідував відділом обласної станції юних туристів, причому спеціалізувався на історії, географії, спелеології, охороні природи. Збереглися архіви мандрів та його вихованців від кінця 1950-х.

Ходили у Млинки і Кришталеву, досліджували інші печери.

“Берегами Дністра. Друга категорія складності. Піший. 07.08-23.08.78. Керівник Радзієвський... 230 км”, - йдеться у великому журналі, писаному від руки самим туристом.

Пішки 230 км — тепер і в похід на 20 км піде мало хто!

У 1979-му тернопільські школярі ходили у Кременецькі гори за маршрутом: Острог-Теремне-Стіжок-Кременець-Божа гора-Почаїв-Підгірці-Олесько-Підлисся-Білий Камінь-Золочів. Це уже перша категорія складності. Що цікаво, досвідчений інструктор сам перевіряв і випробовував маршрути, перед тим, як вести туди дітей — у 1976-му у Львові Володимир Радзієвський видав книгу “Кременецькі гори”.

Ще у 1964-му, згідно з архівом пана Радзієвського, він водив школярів печери Вертеба і Голубі Озера, У Карпати ж ходили щороку, навіть по деклька разів. Були й мандрівки, які повторити у наші дні доволу накладно.

“З вчителями... липень-серпень, гірський Алтай. IV к. с. (категорія складності)”, - читаємо під 1968 роком.

Вчителів готували, як інструкторів

Згадане — навіть не дещиця зі збереженого у документах. Є й численні фотоальбоми з подорожей. Утім, історія туризму на Тернопіллі залишається ненаписаною досі. Володимир Радзієвський помер 7 червня 2011 року. Його спадок — десятки статтей і книги. Чоловік радо ділився досвідом з учнями. Його вихованці працюють не тільки в Україні, а й, приміром, у Казахстані. Хтось — геолог, хтось — спелеолог. А хтось здобув іншу професію, проте туризмом займається у час дозвілля, розповідає пан Старічков.

Туристичні змагання

Володимир Радзієвський був ініціатором або серед ініціаторів запровадження численних туристських змагань на Тернопільщині. Їх проводять досі.

• Туристські змагання для вчителів області. У 2014 році пройдуть у Струсові.

• Геолого-географічні змагання. Передбачають 8 видів змагань. Цьогоріч пройшли у Бережанах, в урочищі Рурисько. Наступного року відбудуться ювілейні 30 змагання.

• Спелеологічні змагання. У вересні пройдуть 42-гі у печері Млинки.

Серед втрачених у наші дні змагань — із зимового орієнтування та нічного орієнтування.

До слова, записати дитину в один із численних туристських гуртків в обласному комунальному центрі туризму і краєзнавства учнівської молоді, що на вул. Качали, 3, можна за тел. 25-39-53.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.