Тернопільських командирів поліції навчали копи з Канади

– Вони розповідали про ази своєї служби та роботи, які, можливо, будуть інтегровані в поліцію України,– каже Іван Спридонюк.– Особливу увагу вони звертають на командира, як лідера. Стараються виховати в керівниках їхньої поліції такі людські якості, які в принципі раніше не виховувались у наших.

У Канаді першим, так званим, ворогом копів є корупція.Вони,як розповідає пан Спридонюк, мають боротись з корупцією не тільки всередині колективу та своєї структури,а ще й всередині себе.

– Вони готові за будь-які корупційні прояви написати заяву на свого найближчого друга,з яким працюють 20 років і дружать сім'ями,– продовжує співрозмовник.– Корупція для них настільки негативне явище,що вони його не терплять.Найпершим уроком для нас були основоположні принципи Роберта Пілла. Цю людину вважають засновником поліції взагалі в Америці.

Отож, Роберт Пілл придумав 9 основних принципів роботи поліції,які базуються на співпраці поліцейських та громади.

– Тобто, поліція це громада,а громада– це поліція,– каже заступник командира.– Наша структура, яка була створена рік тому і вже тоді ґрунтувалась на тих засадах, які є у всьому світі. А для того,щоб удосконалюватись, потрібен час. Ці основні принципи–чесність, порядність, робота виключно в межах законодавства, це робота для людей, а не для себе.

Поліцейські, які проводили навчання,очолювали спецоперації в Афганістані, Югославії і Канаді. Один з них є викладачем єдиної школи в Канаді, де виховують керівників поліції. В обох досвід служби в поліції майже по 30 років.

– Вони розповідали про те,як себе поводити під час критичних ситуацій,– каже пан Спридонюк.– Наголошували на важливості співпраці поліції зі ЗМІ. Останні й поліція це не просто якісь дві структури, які працюють кожна сама по собі.Це ті структури,які мають співпрацювати іпрацювати на один результат.

Окрім того під час навчань нашим копам розповідали про жінок у закордонній поліції. Як з'ясувалось, у Канаді набагато менше жінок, які служать у поліції.

– У певний період,десь до 1980-х,в їхню поліцію жінок не допускали,– розповідає Іван Спридонюк.– Коли закладали основи поліції,то в принципі було визначено,що це мають бути чоловіки зростом від 175 до 190 см.Регламентували,якою приблизно має бути зовнішність,і жінок в цьому переліку не було.

Після внесення змін у 1980-х жінки уже мали право служити в поліції,але на самих початках вони працювали як шкільні офіцери, на громадських заходах. До основної роботи їх не допускали.

Окрім двох поліцейських із Канади на курсах були доповідачі зі Швеції, Німеччини. Одну із тем подавала також канадійка–жінка,яка працює понад 27 років у поліції Монреалю,а сама родом з України.

– Її батько зі Львова,а мама з Тернополя,– каже поліцейський.– Звати її Наталією,а прізвища не знаю.За нашими званнями вона дослужилась до полковника.У них керівництво поліції налічує 120 осіб,з них лише 10 жінок. І вона– одна з них.Вона очолювала кілька поліцейських відділків.І теж розповідала про випадки з їхньої служби.

Одним із таких випадків, був акт терору у школі, де застрелили більше 20 учнів. Пані Наталія керувала операцією із захоплення злочинця.

– Вона розповіла наскільки злагоджено діяли усі структури,щоб вивести дітей та вчителів зі школи,як працювали психологічні служби,– каже пан Іван.– Також говорили про свавілля в американській поліції.Буди випадки,коли поліцейські діяли поза законом,щоб притягнути злочинців до відповідальності.

Було таке,що підкидали зброю чи могли заставити признатись.Але вони стараються присікати на початку.

– У нас з такими випадками я не стикався ні в Тернополі, ні на попередній службі в Києві,– каже поліцейський.– Є багато різних історій,але не всі вони були насправді.

Ще під час навчання поліцейським показували відео з позитивного та негативного досвіду роботи канадської поліції.

– У 2008 році була ситуація,коли чоловік взяв кілька видів зброї і вийшов на вулицю,– розповідає пан Спридонюк.– Під час конфлікту двох поліцейських вбили і трьох поранили.Протягом трьох днів було оточено весь район, де стріляв злочинець і його шукали у кожному будинку, на кожній вулиці. На третій день зайшли.

Специфіка роботи поліції Канади,як розповідає співрозмовник,у тій ситуації була в тому,що всі люди,які брали участь в операції,а потім отримали відпустки. Щоб морально відпочити. Рідним та друзям тих поліцейських,які загинули,теж по-можливості дали відпустки.Протягом двох тижнів відпустки з усіма поліцейськими та працівниками інших служб, які були задіяні, працювали психологи.

– У них позиція така,що людина має бути морально стійкою.І коли виникає критична ситуація,то людині дають певний час, щоб відійти,– каже чоловік.– Ще була історія про те,як в одному з міст Канади часто були грабежі і розбійні напади на банки,а патрульні не знали території,де вони патрулюють.

Тому керівники поліції щоночі давали патрульним певні завдання. Наприклад, дізнатись, скільки банкоматів та банків є на певній ділянці,скільки вікон чи дверей є в певному будинку.Скільки будинків на вулиці,скільки під'їздів у будинках.

– Патрульні приїжджали, робили ці завдання і через рік-півтора,завдяки тому,що патрульні досконало вивчили кожне вікно та кожну вулицю,вони змогли оперативно реагувати на всі події та злочини,– каже поліцейський.

До слова, у тернопільській патрульній поліції є частина патрульних з інших міст. Але,як кажуть командири,за цих три місяці вони уже майже вивчили місто і продовжують це робити.

– Тепер ми проведемо навчання з нашими командирами стосовно лідерства,– додає чоловік.– А щодо патрульних,то можна взяти на озброєння той метод роботи, де патрульні вивчали місто.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.