За наречену – плазмовий телевізор і дві кози

Івон та Ніколь - з Демократичної Республіки Конго - познайомилися та одружилися в Тернополі

Івон та Ніколь із Демократичної Республіки Конго живуть і навчаються в Тернополі. Нещодавно пара відсвяткувала у Файному місті своє весілля.

З родини молодят на свято змогла приїхати лише тітка Івона з Бельгії та її донька. Чекали ще на брата Ніколь із Франції та сестру зі Швеції. Проте вони не змогли приїхати через роботу. До слова, в Івона є ще шестеро братів та сестер, Ніколь теж із багатодітної родини.

Два роки дівчина приглядалася до майбутнього нареченого. У Тернополі на велелюдне весілля прийшли друзі та знайомі молодят із техуніверситету. Приїхав навіть друг дитинства Івона з Голландії. Молодята жалкують, що одружилися далеко від дому, але кажуть: вони задоволені, що починають будувати сім’ю у Тернополі. Адже наше місто давно стало для них рідним.

Телефон нібито для брата

Чіломбо Мукенді Івон (33 р.) навчається в магістратурі технічного університету. Він — майбутній менеджер. Муджінга Тшінему Ніколь (26 р. ) – третьокурсниця у цьому ж вузі. Вона здобуває спеціальність інженера.

Молоді люди знайомі три роки, проте зустрічатися почали лише рік тому.

- Коли ми познайомилися, я одразу сказав Ніколь, що вона мені сподобалася, що хочу бути з нею і це серйозно, - пригадує Івон. – Але вона спочатку була проти. Мовляв, я приїхала вчитися, не маю часу на стосунки, мені потрібен час. Я ще не готова... І це тривало два роки. Ми були просто знайомі. Але я відчував, що колись ми будемо разом.

Івон пригадує, що вперше побачив Ніколь у гуртожитку серед студентів, які щойно приїхали на навчання.

- Я жив на квартирі, а Ніколь - у гуртожитку, - розповідає Івон. – Я почув, що у Тернопіль з Конго приїхали нові студенти, і вирішив поїхати туди і подивитися. Так і познайомилися. Ніколь мені сподобалася з першого погляду.

Проте номер телефону дівчини хлопцеві одразу взяти не вдалося. Так сталося, що через кілька днів після знайомства Івон поїхав до Києва зустрічати молодшого брата Ніколь, який чомусь не мав її номера. У розмові з’ясувалося, що той має сестру, яка навчається в Тернополі, і це - Ніколь. Івон зателефонував до свого друга, щоб дав слухавку Ніколь, аби вона порозмовляла з братом. Тоді попросив її дати свій номер для брата, щоб той міг із нею спілкуватися, поки їдуть з Києва у Тернопіль. Так Івон дізнався номер мобільного дівчини.

Освідчився в кіно

Минуло аж два роки з дня знайомства пари. І лише 2 жовтня торік Ніколь погодилася із пропозицією Івона зустрічатися. Хлопець із дівчиною прийшли на побачення в один із закладів у центрі міста. Тепер вони вважають цей ресторан «своїм». Наступного дня молоді люди пішли в кіно, де Івон освідчився Ніколь.

- Я сказав, що хочу, аби Ніколь стала моєю дружиною і що це назавжди, - каже Івон.

Згодом Івона чекали розмови з батьками Ніколь. Адже їх треба було переконати, що наміри молодого чоловіка справді серйозні. З її старшим братом також була серйозна чоловіча розмова. І от 3 жовтня молодята одружилися в Тернополі. Проте, як розповів Івон, - церемонія в Тернополі була тільки завершенням святкування. Адже, за традиціями, в Конго весілля починається з викупу молодої.

Мамі – козу, батькові – цапа

Конголезьке весілля, за словами Івона, складається з трьох частин. Спочатку — обряд. Батьки молодого дарують батькам молодої гроші, одяг. І обов’язково дві кози. Далі — процедура реєстрації шлюбу в РАЦСі. Якщо не відбулося традиційної частини  весілля, то в офіційної церемонії не роблять. А церква і ресторан – це вже завершення святкування.

Найголовнішим, за словами Івона, є обряд, який відбувається на батьківщині молодих.

- Мої батьки ходили до батьків Ніколь, дарували подарунки і гроші, - розповідає Івон. – Батькові нареченої у нас традиційно дарують нове взуття, сорочку, краватку, костюм. Для мами — теж взуття і традиційне африканське жіноче вбрання. Крім того, плазмовий телевізор, 15 ящиків пива і гроші.

Скільки грошей давали батьки, Івон не знає. Але каже, що сума залежить від статків родини – хтось дарує 500 євро, хтось - кілька тисяч.

Майбутнє бачать тут

Молодята в Тернополі теж святкували це традиційне весілля. Воно відбулося у квітні – Івон знову просив у Ніколь руки і одягав перстень.

Ще одна цікава особливість весіль конголезців – у ресторані не молодята зустрічають гостей, як в Україні, а гості повинні зустріти молодят.

- Ми приїжджаємо тоді, коли вже зал повний, - розповідає Івон. – Якщо прийшли не всі гості, то нам телефонують. Мовляв, зарано — ще не приїжджайте. На весіллі звучить наша традиційна музика. Коли ми заходимо в зал, знаходимо на свої місця, повільно танцюючи. Гуляємо весілля, як і у вас, — до ранку.

Молодятам подобається Тернопіль. Кажуть, що тут зручно жити, спокійно. Життя, порівняно з великими містами, недороге. Якщо кудись треба дістатися – усе недалеко, ціни на таксі доступні.

- Наша сім’я народилася тут, у Тернополі, - каже Івон. - Я вже п’ять років живу тут. Вирішили, що немає сенсу чекати з весіллям. Не знаю, що Бог хоче для нас, але плани на наше майбутнє — тут. 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.