„Насолоджуйся кожною хвилинкою свого материнства! Насолоджуйся найщасливішим періодом у житті жінки! Насолоджуйся тим, насолоджуйся цим!”. З певного моменту такі слова почали просто дратувати, - розповідає 34-річна Тетяна С. (ім’я з етичних міркувань змінене – прим. ред.), мати 1,5-річної Софійки. Жінка каже, що навіть відчувала вину за те, що не почувається щасливою. Тепер розуміє: далася взнаки втома перших місяців догляду за дитиною.
До того ж, начитавшись, якою має бути ідеальна мати, жінка запланувала відпустку з догляду за дитиною використати максимально ефективно: вивчити іноземну мову, зайнятись рукоділлям, вдосконалити свої кулінарні вміння. І лише тоді, коли помітила, що все частіше зривається на чоловікові, догляд за дитиною перетворюється на автоматичну послідовність дій, а стан „я нічого не встигаю” стає постійним, зрозуміла, що варто зробити паузу.
- Дві найбільші пастки для молодої мами – це брати на себе занадто багато і порівнювати себе з іншими, - дійшла висновку Тетяна. - Так, соцмережі рясніють історіями про щасливе материнство. Але це лише видима частина айсберга. Рідко хтось розповідає про невидиму.
Ризик від втоми недооцінюють
- Термін – "синдром емоційного вигоряння" традиційно прийнято застосовувати до соціальних працівників, психологів, медперсоналу, тобто тих, хто тривалий час спілкується з іншими людьми, - зазначає психотерапевт Наталія Гаєвська. - А коли мами починають скаржитись на пригнічений стан після народження дитини, у відповідь чують поради на зразок „візьми себе в руки”, „не розкисай”, „іншим ще важче, але справляються”, „нема чого нарікати, ти цілими днями сидиш удома” і т. д.
Але чи дійсно не варто звертати увагу на свій стан, думаючи, що само собою все втрясеться?
Коли стаєш мамою то неначе розчиняєшся в дитині, адже ти її так чекала, ти її так любиш і дитина потребує стільки уваги і сил, розповідає мама чарівних донечок Вікторії та Анни Ольга Старик.
- Нічні годування, дитячі капризи і просто щоденний догляд за малям день за днем додає втоми, з’являється незвична для тебе дратівливість, а ще апатія. Та й післяпологову депресію ніхто не відміняв, - розповідає Ольга. - У мене були дні коли хотілось просто взяти і утекти, кудись у ліс, хоча б на три дні... Що допомагає - не боятись просити і приймати допомогу рідних у догляді за дитиною, а ще хоч трохи часу для давніх хобі, хороших книжок чи душевного фільму, і то нічого що вечеря сьогодні не приготована - замовимо піцу. А ще у найнапруженіші і втомливі дні пригадую собі про те, що бути мамою це велика ласка і що діти - це все ж найбільше щастя, яке інколи не хоче їсти суп, лягати спати, чи ділитись іграшками.
Забагато їсть чи голодує
У розвитку синдрому емоційного вигоряння є три фази.
- На початку (стенічна фаза) мама вже достатньо втомлена, але вона ще справляється з справами в основному за рахунок почуття обов’язку, мовляв, хто, як не я? Жінка каже собі: „Я ж так хотіла цієї дитини, тому тепер потрібно впоратися”, - пояснює психолог.
Якщо нема додаткових стресових моментів, то, за словами фахівця, у такому стані людина може жити роками. Якщо вдається відпочити, мама може повністю відновитися і з новими силами взятися за свої обов’язки, отримуючи від них задоволення та насолоду. Але ніхто з нас не застрахований від додаткових стресів. І коли на стан перевантаження накладається хвороба чи проблеми на роботі, житлові або побутові негаразди, розпочинається друга фаза емоційного вигоряння (астенічна). Тоді мама не в змозі впоратися зі щоденним навантаженням.
- Дитина її не радує, немає легкості, задоволення від спілкування з нею, - зазначає Наталя Гаєвська. - Наприклад, якщо маля капризує, мама не відразу знає, як його переключити чи забавити, перевести ситуацію на жарт, вона схильна відреагувати агресивно, „построїти” дитину, жорстко настояти на своєму. Будь-яке відхилення від спланованих на день дій починає жінку дратувати.
Звичайно, молоді мами помічають, що погано контролюють себе, дратуються, не дають собі ради із, здавалося б, найпростішими речами. Це викликає у них відчуття провини, мовляв, я погана мама. Самооцінка та впевненість у собі такої мами падає, а це відбивається стосунках з дитиною. Якщо у період стенічної фази, коли мама ще більш-менш тримається, не допомогти їй, тоді є великий ризик перейти на стадію нервового виснаження.
У цьому стані сильно погіршується здоров’я, бо через нервове перевантаження знижується імунітет. Тож можна легко підхопити вірусне захворювання, також ускладнюються хронічні недуги, людина відчуває важкість у тілі, воно стає важким та неповоротким, немає енергії, з’являються проблеми зі сном та харчовою поведінкою (переїдання чи відсутніть апетиту), зниження сексуального бажання.
- Молоді мами часто розповідають, що їм дуже сильно хочеться спати, адже коли дитина засинає о 21-22 годині, вони часто сидять в інтернеті до 2-3-ї ночі, намагаючись хоча б віртуально повернутися в реальне життя, - каже психотерапевт. - А це веде до ще швидшого нервового виснаження.
Якщо таку маму залишити без допомоги, то рано чи пізно настане третя фаза емоційного вигоряння – деформація особистості, яку можна охарактеризувати як „відключення” почуттів та емоцій. У такої жінки зникає здатність до співпереживання, включається психологічний захист: „це не я така погана, що не можу ні з чим впоратись, а вони (діти, чоловік, колеги по роботі…) доводять мене своїми вимогами та капризами”. Адже довго терпіти почуття провини та власної безпомічності не може ніхто. Тоді з’являється неприязнь до власної дитини, спілкування з малюком зводиться до контролю, образ, принижень та агресії.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 17 від 24 квітня 2024
Читати номер