Як заробити місту 120 млн гривень щорічно: польський досвід

Невелике польське містечко Мелець ще з далекого 1938 року було славне в Європі завдяки фабриці з виробництва літаків. Там виготовляли і тренувально-спортивні літаки, і бомбардувальники, і літаки сільськогосподарського призначення. За часів СРСР тут вели тісну співпрацю з радянськими конструкторами.  Американці закупляли бойові машини для війни у В'єтнамі, а Радянський Союз  – винищувачі для війни у Кореї. Однак основним партнером все ж був СРСР з його болісним інтересом до гонки озброєнь.

А потім СРСР розлетівся, Польща стала на шлях реформ, і  військова промисловість почала стрімко занепадати. Оскільки жителі містечка були переважно працевлаштовані на вищевказаній фабриці, то вони відчули удар по своїх кишенях. Безробіття сягнуло 20% і зростало далі. Безробітними були переважно молоді люди. Це був повний крах для міста.

Десять років без податків

Однак мудра місцева влада спільно із прем'єр-міністром Польщі розробили стратегію розвитку регіону. З огляду на величезні промислові потужності, на аеродром та гарні площі, які так і просили інвестицій, тут вирішили створити вільну економічну зону (далі - ВЕЗ).

Чому тут? ВЕЗ "Євро-Парк "Мелець" мала площу 575 гектарів, з яких аеродром займав 350 га. Тут були вільні території під забудову, існували цехи, склади та офісні приміщення, надлишок енергоресурсів та вільна залізнична гілка. Додатково було 60 тисяч мешканців, які мали вузьку спеціалізацію і готові були тут працювати. Тож матеріальна і людська база разом зі звільненням від оподаткування дали чудовий ефект. Протягом перших 1,5 року з моменту створення ВЕЗ – це було єдине місце в Польщі з подібними умовами.

Мер міста залюбки виділив на розмову про вільну економічну зону дві години свого часу

– Спершу за планом вільну економічну зону тут мали створити на 20 років, – розповідає нам чинний міський голова Мельця Даніель Кожденба. – Протягом перших десяти років підприємців звільняли від сплати податків на 100% за умови інвестицій понад 200 тисяч злотих та створення понад 100 робочих місць. Протягом наступних десяти років – звільнення від податків на 50%. Потім зону мали ліквідувати і всі підприємства повинні були працювати на загальних умовах. Але було багато шуму, виявилось, що ліквідація економічно невигідна всім, включно з місцевою та державною владою, і тому зона досі діє.

Японці дали три мільйони

Для того, щоб створити умови, в які інвестор захоче принести свої гроші, довелось добре попрацювати. Реорганізували немало структур. Багато чиновницьких скоротили і утворили натомість Агентство регіонального розвитку АТ МАРР Мелець, яке й отримало карт-бланш, тобто повний пакет прав і обов'язків щодо управління зоною.

Агентство зайнялось промоцією регіону і створило такий формат для інвестора, що тому було достатньо прийти в ОДИН кабінет і отримати там всі вимоги, документи, дозволи. Тож інвестори йшли охоче.

Гроші для облаштування давала і держава, і місцева влада, і Євросоюз, і іноземні інвестори. Дехто вкладав як інвестиції, дехто кредитував на пільгових умовах, а внески деяких інакше як благодійністю не назвеш. От, до прикладу, японський уряд вклав сюди 3 млн злотих. За ці кошти створили станцію озонування води, центр підтримки підприємництва, інкубатор підприємництва, тренінговий центр, фонд позичок і лізингу. Також використали ці кошти як частки капіталу для відкриття двох підприємств у двох гмінах з виробництва стильних авто та колготок.

Міська влада – не приватний бізнес

– Коли ви будете думати про створення такої зони в себе, ви повинні розуміти кілька принципово важливих речей, – радить нам мер Даніель Кожденба. – Передусім, чому інвестор має обрати вас. Коли великий інвестор вагався між Польщею, Румунією та Туреччиною, він обрав нас, бо ми у НАТО та ЄС, а тому буде легше реалізувати свою продукцію в межах цих союзів. Друге – зручне розташування. Нам добре, бо ми наче буфер між східними партнерами (Україною, Росією, Білоруссю) і ЄС. Маємо закони ЄС і доступ до країн Східної Європи. Ви можете спробувати розіграти схожу карту з акцентом на недорогій, але кваліфікованій робочій силі. Третє, і найважливіше: міська влада – не комерційна структура, і хоча комунальні підприємства мусять бути рентабельними, це – не бізнес. Місцева влада має знайти, привабити інвестора і зробити все, щоб мешканці були задоволені життям, містом, перспективами.

Даніель Кожденба порадив, як привабити інвесторів та як заробляти місту

Пан Кожденба пояснює, що запорукою успіху економічної зони була невтомна робота з інвесторами, спрощення їхньої роботи. Паралельно з тим – сприяння дослідженням, науці, молодим талантам. Активне навчання кадрів на місці, бо інакше ті, хто навчаються у Кракові, навряд повернуться працювати в Мелець. І сприяння молодому бізнесу – пільги при оренді, правова поміч тощо.

Стабільний розвиток зони і все зростаюча її прибутковість для Мельця пояснюється мудрою стратегією місцевої влади. Спершу вони залучали великих інвесторів для того, щоб зменшити безробіття, використати виробничі потужності, притягнути кошти. Однак підприємство з центральним офісом у Варшаві, а виробничими потужностями у Мельці, сплачуватиме податки у Варшаві. Тому вибрали інший шлях.

– Ми "вирощуємо" своїх бізнесменів на місцях, – ділиться  секретом мер Мельця. – Вони і специфіку знають, і податки сюди платять, і, найсуттєвіше, – вони виростають до рівня середнього і великого бізнесу. В цих сприятливих умовах ми вирощуємо бізнес і отримуємо з цього кошти для міста.

Отримують 20 млн податків

Зараз у вільній економічній зоні "Євро-Парк "Мелець" працює близько 660 підприємств, які сплачують у міську казну щороку понад 20 мільйонів злотих. Це приблизно чверть бюджету міста. На підприємствах працює майже 24 тисячі чоловік (при населенні міста – 65 тисяч).

Тут діє американська фірма, яка випускає висококолесні автомобілі "Кобра", Organika Mielec, що продукує полістирол, величезна меблева компанія BRW, меблі якої мають гарну репутацію в Україні і світі, виробник моторів Lear Automotive, виробник аналогу  конструктора Лего – Cobi, компанія, що виробляє газонокосарки Husquarna, легендарний завод "Сікорський ейркрафт" та багато-багато інших.

Певний конфлікт – чи не єдиний за час існування ВЕЗ – виник через роботу австрійської фірми Kronospan, яка виготовляє деревні плити для підлоги. Мешканці нарікають на те, що через постійний дим і викиди зросла алергічність, стало більше хвороб дихальної системи. Однак вирішити проблему важко – лікарі не ведуть статистику захворюваності, тому факти не підтвердиш. Перевірку провести можна, та, за словами мельчанки Єви Віняж, про перевірку фірму треба попередити за 5 робочих днів, а  вони за той час встигають довести викиди до допустимого мінімуму. Міська влада знизує плечима. Мовляв,і  переговори вели з підприємством, і порозуміння знайшли.

Отак щодня димить австрійський завод, на яких нарікають мельчани

– Вони заходили в зону тоді, коли діяли значно м'якші правила по екології, – коментує ситуацію Даніель Кожденба. – Зараз, може, і порушують, однак обіцяють впровадити нові технології, які усунуть всі проблеми. Ми більше нічого не вдіємо. А Kronospan має власний інтерес у тому, аби не порушувати екологічних норм, бо інакше на них очікує великий штраф та примусове переобладнання. Тоді вони відстануть у гонитві з конкурентами, поки будуть щось міняти. Тому якщо не встигнуть, то самі собі винні.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.