Читаю сам і раджу іншим: поради книголюбів

Ірина НЕБЕСНА

"RIA плюс" продовжує рубрику: щотижня ми цікавимось у тернополян, що захопливого вони прочитали останнім часом? Найцікавіші відгуки ми будемо публікувати на сайті.

Читайте якісну літературу!

Анастасія Величко, бухгалтер:
Селесте Інґ “Несказане”
Судячи із яскравої обкладинки, це мало бути легке чтиво про сімейне життя і стосунки. А насправді, коли перегортаєш останню сторінку, то виникає відчуття спустошення і безсилля.
Знаєте, є книги, які змушують тебе вести внутрішні діалоги із героями історії. “Несказане” - саме з таких. Коли ти люто ненавидиш когось з описаних людей, або хочеш взяти іншого персонажа за “шкірки”, труснути ним добре і спитати: “дурню, що ж ти робиш?”, а потім ще й ляпасів надавати, щоб до нього точно дійшло.
Дуже правильно писав Іздрик: “Говори зі мною, хай навіть слова ці нічого не змінять!” - в цій книзі ніхто навіть не намагався ні з ким поговорити — а звідси й всі біди в людей. Сумна історія, але варта уваги.

Андрій Степанов, дизайнер:
Світлана Алексієвич “Чорнобильська молитва — хроніка майбутнього”
Це така книга — не на один вечір і навіть не на один тиждень. Ти не будеш її смакувати, розтягувати задоволення, але й “проковтнути” її, аби швидше збутися — це якесь лицемірство.
Книги Алексієвич — це хороший приклад журналістики, коли матеріал збирають роками. Вона спілкувалась із десятками людей, і не владою, не чиновниками, а простими робітниками, пересічними громадянами, які були очевидцями тієї катастрофи.
Що ж до “Чорнобильської молитви”, то прочитавши її, розумієш, що найбільша трагедія була не в самій катастрофі, а в тому, що вона трапилася в Радянському Союзі. Були бце Штати, чи Німеччина, чи Японія — наслідки були б не такі катастрофічні. А в СРСР в людей просто не було шансів.