Читаю сам і раджу іншим: поради книголюбів

Уляна Шевчук, в декретній відпустці:
Рута Шепетіс “Поміж сірих сутінків”
Коли поїзди із радянськими солдатами везли їх на фронт, в іншу сторону теж йшли поїзди. Новоспечених “радянських” людей Сталін відправляв у Сибір. Зазвичай еліту: вчителів, лікарів, професуру. Звісно ж не самих, а зі сім’ями.
Шепетіс розповідає про історію родини литовців, які в один момент із теплого заможного життя раптом опинилися в товарному вагоні для худоби. За що і чому? Ніхто нічого не пояснив.
Ти могла плекати надії на навчання у Вільнюсі, ти могла бути вагітною чи щойно народити маля — всі були в одному вагоні. Шість тижнів в дорозі, і ось він — Сибір.
Американка литовського походження знає, про що розповідає. Цікавий і той факт, що в Росії цю книгу не переклали: Шепетіс заборонила видавництву, яке підтримує сучасний російський режим, навіть торкатися до її роману.

Андрій Богуцький, дизайнер:
Рене Моборн та ін.“Стратегія блакитного океану”
Популярні сьогодні книги нон-фікшн читають не лише управлінці та власники бізнесу. Направду в кожній такій книзі можна знайти чимало корисного і для власного життя, щось таке, що можна застосувати й в своїй роботі. Навіть якщо ти дизайнер, чи програміст, чи мерчендайзер.
Конкуренція - хороша річ, якщо вона чесна, якщо ти пропонуєш покупцям щось цікаве, а не намагаєшся “втюхати” йому абищо, тільки щоб збагатитися. Такий підхід є не просто моральним, він є економічно виправданим, стверджують автори.
Що ж, такі книги варто читати й політикам, і чиновникам в першу чергу, але я рекомендую всім, для кого саморозвиток — не просто слово.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.