Останнє інтерв’ю корінної тернополянки, знаної краєзнавиці Любомири Бойцун стало основою книги «Спомини бабці Кавунихи», яку упорядкував Тарас Циклиняк.
Завдяки книжкам, які упорядкував дослідник, краєзнавець та екскурсовод Тарас Циклиняк, можна закохатись у Тернопіль. Він відкриває його гостям через історії місцевих жителів та через особливі екскурсійні маршрути і попри те, що сам не є тернополянином, через свою допитливість знає величезну кількість цікавезних фактів про Файне місто.
Результатом десятирічної праці Тараса Циклиняка стали краєзнавчі розвідки, втілені у відео та книгах серії «Дитинство Тернополя». Наразі вийшло 5 томів – «Пацани повоєнних років», «Про людей та людисьок», «Хроніки старого світу», «Дуже Старий Замок» і «Спомини бабці Кавунихи». Останню книгу упорядник Тарас Циклиняк разом із модератором Юрієм Матевошуком презентували наприкінці листопада у тернопільській книгарні «Є».
Новинка містить кілька інтерв'ю із знаною тернопільською краєзнавицею Любомирою Бойцун про давній Тернопіль. Окрім спогадів тут є дані про тернопільські підземелля, багато фотографій та шаржі тернопільського художника Миколи Дмітруха.
На початку презентації один із героїв книжки «Пацани повоєнних років» Олександр Столяров подарував Тарасу Циклиняку різьблений парафіяльний костел і вірш, який він написав, коли відкривали макет костелу навпроти ЦУМу.
Тарас Циклиняк розповів, що у 2014 році з ним познайомився Андрій Кулян. Він просив зняти відео спогадів тернополян. Це кілька людей, які мали цікаві спогади про Тернопіль, в тому числі й Любомира Бойцун. Вона щоразу відтягувала зустріч, але пан Андрій був дуже наполегливим. І хоч розмова з пані Любомирою видалась різкою, все ж під кінець краєзнавиця зробила комплімент обом чоловікам.
Упорядник розповів, що в цьому невеличкому проєкті є багато речей, які доводилось завуальовувати, щоб не мати проблем зі здоров’ям, але розмову з Любомирою Бойцун подав на 98%.
Крім розмови з Любомирою Бойцун та інтерв’ю з нею, зробленим Лілією Лобур, було ще третє інтерв’ю з подружжям Ванчур, які опікуються видавництвом «Джура».
Краєзнавець розповів чому корінних тернополян називали «кавунами». За версією, яку він знав, це через те, що один міщанин на прізвище Джус насадив кавунів, а вони не зійшли. Любомира Бойцун спростувала цю гіпотезу, мовляв, «кавуни» у розумінні «любителі кави».
До речі, у Тернополі зберігся найстарший уцілілий житловий будинок з пивницями на вулиці Над Ставом, 3, але він у занедбаному стані, бо в місті мало хто знає про його давність.
У книзі є розповідь про тернопільські підземелля. Упорядник планував зробити про це окремий том, не претендуючи на великі дослідження, бо в нього є записи розмов із людьми, які в повоєнні роки бували у кількох таких підземеллях і багато цікавого знаходили. Тарас Циклиняк подав післявоєнні дослідження підземних ходів, які існували під Старим Ринком, ліворуч готелю «Тернопіль».
Тарас Циклиняк каже, що за замітками з газет можна стверджувати, що в Тернополі є кілька десятків будинків, з-під яких є виходи до підземель. Це казначейство, стара синагога, Надставна церква, замок, катедра, під вулицями Валовою, Сагайдачного, Острозького. Глибина підземель становить від 10 до 15-ти метрів, вони дуже добре муровані, в деяких місцях є сполучення з каналізацією. Багато старих тернопільських будинків мають підвали на два поверхи вниз.
«Спомини бабці Кавунихи» можна придбати, звернувшись безпосередньо до Тараса Циклиняка у соцмережах або http://www.tarnopol.te.ua/.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 12 від 19 березня 2025
Читати номер
Читач!