Корнель Філіпович: велике кохання Нобелівської лауреатки

Ірина НЕБЕСНА

Уродженця Тернополя польського класика Корнеля Філіповича український читач обійшов своєї увагою, хоча його творчість та життя варті того, щоб про нього пам'ятати.

Незважаючи на те, що українці мають за звичку шанувати всіх відомих людей, які мають українське коріння, Корнель Філіпович - один із провідних польських письменників минулого століття чомусь загубився в переліку вартих уваги осіб. Хоча сам він - уродженець Тернополя.

Виправити цю помилку взявся тернопільський письменник Юрій Матевощук - він переклав оповідання "Провінційний роман" та збірку віршів "Скажи це слово", над якою Філіпович працював майже 50 років. Разом всі ці твори увійшли до книги "Провінційний роман", що вийшла друком в тернопільському видавництві "Крок".

- Якось так вийшло, що оця перекладна книга стала для мене важливішою, аніж усі книги мною написані, - зізнається Юрій Матевощук. - Якось я був в гостях у мого друга та директора Юрка Завадського. А у нього дуже велика бібліотека вдома. Я тоді навчався на україно-польській філології, і мені хотілося щось цікаве почитати польською, щоб не втрачати навичок. Це як у марафоні, якщо ти кожні два дні не займаєшся, то ти ніколи не виграєш Олімпіаду. Отак я і намагаюся постійно щось читати польською.

У Юрка ж Завадського виявилася ціла полиця із лише польською літератуоою мовою оригіналу. Тож Юрій Матевощук цілком випадково взяв книгу Корнеля Філіповича Romans prowincjonalny.

- У мене є звичка одразу ж дивитися на останніх сторінках видання його тираж. Того ж разу мене здивувало дещо інше: виявилось, що Корнель Філіпович народився в Тернополі, - пригадує Юрій Матевощук. - Я навіть у це не повірив. До слова, про Філіповича навіть сторінки в українській Вікіпедії тоді змістовної не було.

Переклав роман про заїжджого спокусника

В "Провінційному романі" автор розповідає читачу про невеличке містечко, до я кого на читання приїздить поет із Варшави. В містечку він зустрічає дівчину, яка піддається чарам приїжджого романтика.

Тож довго не думаючи, Юрій Матевощук взявся за переклад роману. Сама робота зайняла місяців чотири, зізнається перекладач.

- Я просто перекладав твір, особливо не замислюючись, чи хтось це робив до мене, - зізнається Юрій. - Однак, коли переклад вже був готовий, я побачив, що це трохи замало. Тож взявся за переклад поетичної збірки Філіповича.

Частину фінансування задля видавництва книги в українському перекладі взяла на себе польська сторона, розповів Юрій.

- Впродовж року книгу презентували не лише в українських містах, але і в Польщі: у Кракові та Вроцлаві. До слова, в Тернополі презентація була не найкращою. На неї прийшли, як виявилося, також перекладачі Корнеля Філіповича, які вважали, що вони більш досвідчені в цій праці. Однак я вкотре наголошую: я ні в кого нічого не забирав і нікому не заважав це робити! - зазначає Юрій Матевощук. - Головним акцентом у моїй роботі було вказати: всі знають, що Юліуш Словацький народився в Кременці, в той же час наші можновладці не згадують про Філіповича. Ба. більше, вони навіть не знають, що цей письменник народився в Тернополі.

Платонічне кохання тривалістю в 20 років

То хто ж такий Корнель Філіпович? Він народився 27 жовтня 1913 року в Тернополі. Батьки дали своєму сину ім'я Ілля, однак згодом він змінив його на Корнель. Родина жила в Тернополі недовго - наприкінці Першої світової війни вони перебралися углиб Польщі і з 1923 року жили в місті Цешин.

- До слова, в "Провінційному романі" автор не згадує, про яке саме містечко йде мова. Однак дослідники його творчості сходяться на думці, що автор описує або ще довоєнний Тернопіль, або таки Цешин, в якому пройшло його дитинство, - каже Юрій Матевощук. - Загалом у житті Філіповича було три ключових міста: Тернопіль, Цешин та Краків.

Разом з братами Ружевичами Корнель Філіпович був активним поборником комуністичної ідеології. Можливо, тому про автора не згадували за часів Радянського Союзу, а потім за інерцією не згадали і за незалежної України.

- В 1945 році Корнель одружився із видатною польською художницею українського походження Марією Яремою, уродженкою Старого Самбора. Якщо подивитися на її роботи, то розумієш, наскільки мистецтво тодішньої Польщі йшло в ногу із світовим. Її картини вже в ті часи збирали велику кількість глядачів, а в нас схоже мистецтво тільки починає знаходити своїх шанувальників, - каже Юрій Матевощук.

Другою дружиною Філіповича стала Марія Прухніцька - за фахом історик мистецтва. Однак не ці жінки стали найбільш важливими у його життя, розповів перекладач.

В 1965 році Філіпович отримав нагороду міністра культури та мистецтва Польщі ІІ ступеня, зараз ця нагороду трансформувалась у відому нагороду "Ангелус". До речі, минулого року її отримав український письменник Сергій Жадан, розповів Юрій Матевощук.

- Коли відбувалася презентація українського перекладу "Провінційного роману" в Кракові, на неї прийшла директорка такого закладу із Цешина як "Корнель і друзі". Це кав'ярня-музей, присвячена письменнику. Тож тепер на стіні, де розташовані всі видані книги автора, є і український екземпляр, - розповідає Юрій Матевощук.

- Із 1969 року Корнеля Філіповича пов'язували тісні стосунки із Віславою Шимборською. Це письменниця та перекладачка, лауреатка Нобелівської премії 1996 року. Нам зараз важко це уявити, але ці стосунки тривали впродовж двадцяти років, і при цьому вони навіть не жили разом, - каже письменник.

Як згадує сам Юрій Матевощук, під час навчання в університеті він намагався перекладати Шимборську.

- Але це дуже важко, мабуть, 95% чоловіків не можуть перекласти її твори влучно, оскільки жіноча сутність має багато підводних каменів. Однак я провів певну аналогію. У Шимборської є дуже відомий вірш про похорон. У Філіповича є вірші на таку ж тематику і написані вони раніше, аніж у Віслави. Тож мені здається, що лауреатка Нобелівської премії багато чого навчилася саме у Філіповича, про що вона неодноразово казала сама.

Платонічне кохання Шимборської та Філіповича ні в кого не викликало подиву. Вони разом мандрували, їздили у заміські подорожі, підтримували одне одного.

- Дуже часто вони робили сплави річкою, їздили на природу із друзями. Є багато фото, де вони просто сидять собі і курять, а поруч велосипеди чи на задньому плані намети на природі, - коментує Юрій Матевощук.

Корнель Філіпович помер 28 лютого 1990 року від раку легень. На його смерть Віслава Шимборська написала вірш "Кіт у порожньому домі".

Вже після смерті Філіповича Шимборська також написала такі слова: "Ми були разом з тобою 23 роки, не мешкали в одному домі, але я цінувала кожну хвилину, прожиту з тобою", розповів Юрій Матевощук.

В 1996 році Віслава Шимборська отримала Нобелівську премію із літератури. Тоді вона сказала, що дуже шкодує, що Корнель не може цього побачити, бо це було б для неї набагато важливіше за всі офіційні зустрічі із важливими та відомими людьми. Багато її сучасників згадують: вона до останнього вважала, що Корнель Філіпович більше заслуговував на цю нагороду, аніж вона.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.

Коментарі (1)