На Маланки українці водять кіз, ведмедів та... коней

На Маланки українці водять кіз, ведмедів та... коней

В Україні на Маланки водять не тільки козу, подекуди головними персонажами є циган з ведмедем, а хтось і коня в той день веде до церкви — бо такі традиції.

Ірина Пустиннікова — знана і шанована серед тих українців, які люблять мандрувати. Адже це саме вона, відома як Блекі, - засновниця сайту castles.com.ua і роками наповнювала його цікавими історичними фактами та неймовірними фото. А оскільки незабаром Старий Новий рік, то Ірина завітала до Тернополя зі своїм путівником по Маланках, а заодно розповіла про цю традицію в Україні та за її межами.
- Маланка — це, мабуть, останнє свято, ще не монополізоване церквою, яке залишилось живими, - розповідає пані Пустиннікова. - Всі оті щедрівки, гаївки, весільні обряди давно вже залишилися хіба на сторінках наукових монографій, може, іноді в школі хтось щось намагається відтворити. А от Маланка — жива, і процвітає вона найбільше на Буковині, тому путівник називається “Буковинські Маланки”, хоча є в ньому і про покутські, і про тернопільські Маланки.


З подієвим туризмом не завжди виходить побачити все, що ти собі запланував, зізнається Ірина Пустиннікова. Адже якщо на Тернопільщині є 50 замків, то, аби їх оглянути, потрібно близько 50 днів, а якщо є власне авто і сильне бажання — то й за два тижні. Можна впоратись А якщо в якомусь краї є 50 маланок, то потрібно 50 років, аби всіх їх побачити. Адже це свято — календарне, і ніхто вам спеціально не проведе його в інші дні. Тож цей путівник і має підказати, де і що відбувається, аби полегшити вибір для туриста.


- Всім відомо, що в Україні маланкують із 13 на 14 січня — з Маланки на Василя, але Буковина настільки строкатий край, що там маланкують і 31 грудня, і 1 січня, і 6 січня — от там якраз є великі розбіжності в датах. А все тому, що той край дуже близький не так до українського православного календаря, як до румунських традицій, які підпорядковані григоріанському календарю. Маланки в них 31 грудня, а Василя - 1 січня.
Що ж до Тернопільщини, то маланкують чи не найбільше в селі Горошова (Борщівський район — прим. авт.). З ними ж і село Устя, тож можна побачити одразу дві Маланки, розповіла пані Ірина. Ще є дуже цікаві маланкування на Чортківщині, наприклад, в селі Улашківці та близьких до нього селах Стара Ягільниця, Ягільниця та інші.

Водять коней, ведмедів і кіз
- Карнавальні традиції характерні для всієї Європи, - продовжує пані Пустиннікова. - Адже січень є найхолоднішим місяцем, коли людині найстрашніше, і дуже хочеться дожити до весни. Тож цей карнавальний обряд, який дає віру в прихід весни, та коза, що відроджувалась мільйони разів, - це спільне для всіх: і для чехів, і для поляків, і для українців. На Буковині ж козу водять лише кілька сіл. Натомість там водять або коня, або ведмедя. Кінь — це характерний персонаж Східної Буковини, а ведмідь - західних районів.
Кінь — це дуже древній символ, адже навіть за часів до нашої ери для хліборобів він був найважливішою твариною в господарстві. І цей образ живий до сих пір саме в маланкуванні. - На Івано-Франківщині в одному із сіл також водять коня, та, якщо на Буковині хтось на нього перевдягається, то там беруть живу тварину, яку навіть... заводять до церкви. Таким чином оті фракійські культи живуть в наші часи, - додає Ірина Пустиннікова.
Якщо ж говорити про більш класичні сюжети, характерні чи не для всієї Європи, то можна виділити два: циган з ведмедем та коза з дідом. Дід, до слова, символізує смерть, а коза — весну, яка оживає. Циган із ведмедем — це сценарій підкорення природи людиною.


- Ще був один маланкарський персонаж, якого я бачила лише один раз в Горошовій, - продовжує розповідати пані Пустиннікова. - Це абсолютно мертвий в нашому регіоні образ лелеки. Завжди за циганом і козою приходив лелека. Таке маланкування ще можна побачити в Чехії та Польщі, що ж до наших країв, то це радше не гени зіграли, а хтось такий костюм придбав у секонд-хенді (сміється — прим.авт.)


Окрім центральних персонажів обов’язково мають бути чорти та смерті. З ними часто бувають різні казуси, адже попри те, що це язичницький обряд, Маланка все ж певною мірою проходить під егідою церкви, зазначила Ірина Пустиннікова.- І якщо батюшка каже, що чортів — ні-ні, то їх там і не буде. Так в Красноїльську чортів на Маланці немає вже 30 років, бо піп заборонив. Смерті теж дуже поширення на Покутті. Вони ходять в білих костюмах і борються між собою, так само як і ведмеді. Чому борються між собою? Бо кожне село має свій кут, від якого є і своя маланка. Тому між собою змагаються смерті з різних кутів, чорт з чортом, ведмідь із ведмедем. Тоді підраховують результати: хто перемагає — той влаштовує танці. Ви собі не уявляєте, як там вболівають за свій кут! Та на чемпіонатах світу з футболу так не вболівають, як кожен кут за свого ведмедя! Навіть якщо він програє, його підкидають до неба, бо він вийшов і не побоявся. Зрештою, маланка — це суто чоловіча справа. Всі ми з вами — батарейки, та сильнішої батарейки, ніж молодий юнак, самі розумієте, нема (сміється — прим.авт.), тому тільки чоловіки.

Хлопці-батарейки та ведмеді в протигазах
До речі, бої ведмедів — це дуже важливо. Коли чоловіків одягають в костюми, то їх дуже міцно оперізують, аби противник не міг ухопити його за пояс, бо супротивник повалить і перемоги тоді йому вже не бачити, - пояснює пані Пустиннікова.
Самі костюми дуже важливі в карнавальній ході, однак пані Ірина констатує: мистецтво виготовлення масок потрохи вимирає.- Костюм ведмедя і кози мало чим може відрізнятися — перевернутий кожух годиться і там, і там. Однак маски мають бути іншими, - каже пані Ірина. - Раніше їх виготовляли із пап’є-маше. Зараз є лише два центри, які продовжують цю традицію: Улашківці та Красноїльськ. Там є кілька майстрів, до яких звертаються люди з різних кутів. Решта сіл зазвичай користуються секонд-хендами та магазинами, де можна придбати готові маски. Подекуди в селах є й інші методи, наприклад, на Франківщині вирізають маску із мішковини, червоною тканиною обшивають дірочки для очей, носа та рота — от вам і маска. З ведмедями у них взагалі унікальна історія: всі ведмеді в них в протигазах. Все просто: одягнув протигаз — і ти вже ведмідь. Мистецтво масок помирає...
В 1981 році Іван Миколайчук зробив фільм “Така пізня, така тепла осінь”, наприкінці якого є реальна маланка в його рідному селі Чортория. Тобто, з того часу вже минуло 35 років. Однак маски там і зараз ідентичні, розповідає Ірина Пустиннікова.

Фото: Ірини Пустиннікової

0
0
0
0
Коментарі
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні

Новини Тернополя за сьогодні

10:00 Зима бігу не перешкода 09:00 Готуємо печену буженину з картопляним пюре 08:00 Сьогодні, 15 грудня: День працівників суду 07:00 Погода в Тернополі 15 грудня: сніг, -3 Від читача 18:34 5 вопросов человеку, впервые побывавшему на Донбассе 21:00 Тернополянин став призером Кубка України з плавання 20:00 Зіркові гості та ефір нон-стоп: як Ух-радіо святкуватиме 20-річчя 19:00 “Твоя Батьківщина - Радянський Союз”: в одній із тернопільських шкіл видали “нові” Букварі 18:30 Штраф за неоформленого працівника - 112 тис. грн: які підприємства перевірятимуть першочергово 18:00 Усі розваги у Тернополі на вихідні 17:01 Тернополянку обікрали на 50 тисяч гривень 16:35 На засіданні Ради Церков при Тернопільській облдержадміністрації підбили підсумки за рік (фото) (прес-служба) 16:12 Від спогадів волосся дибки: тернополянин про Чорнобиль 15:40 Помер артилерист з Тернопільщини 15:20 На Бандери велосипедист з милицею врізався в авто. Чоловіка забрала "швидка" 15:00 Свідоцтво за кілька копійок: які послуги є в Open Space і скільки коштують 14:34 Судитимуть тернопільського поліцейського, який на вокзалі обікрав дітей із Закарпаття 14:00 Водій, що пошкодив авто на дорозі "Тернопіль-Львів", виграв суд, але "тяганина" триває 13:34 На Гайовій виник конфлікт між власниками підприємства 13:00 Підгрушна розпочала другий етап Кубка світу з 27-ї позиції у спринті
Дивитись ще keyboard_arrow_right
Афіша та квитки на Moemisto.ua Афіша:
Не пропускай новини — долучайся до нас на Facebook
keyboard_arrow_up