Першим дослідив воєнну округу «Лисоня»

Ексклюзивну книгу «Історія воєнної округи УПА «Лисоня» кандидата історичних наук, автора історичних праць про український визвольний рух на теренах Тернопільської області та Західного Поділля Сергія Волянюка репрезентували у тернопільській книгарні «Є». Вона вийшла у видавництві «Навчальна книга – Богдан» обмеженим тиражем. Над нею автор працював упродовж 10 років.

У своїй праці Сергій Волянюк розповідає про боротьбу підрозділів УПА проти німецького та радянського режимів і польського підпілля. У книзі – три розділи. У першому йдеться про формування третьої воєнної округи  (ВО 3) «Лисоня». У другому – про військову та пропагандистську діяльність відділів УПА ВО 3 «Лисоня» у 1943-44 роках. У третьому – про завершальний етап військового спротиву радянській репресивно-каральній системі. Працюючи над виданням, автор досліджував  матеріали з державних архівів Тернопільщини, Хмельниччини, Київщини та з архівів СБУ Львівщини, Тернопільщини, Київщини, Хмельниччини, а також з приватних архівів.

Написав про творців історії УПА

На презентації Сергій Волянюк розповів, що матеріали про УПА вивчає ще зі студентських років. Робить це тому, що Тернопільщина досі не мала якісних ґрунтовних досліджень про визвольний рух УПА, тож він вирішив заповнити цю нішу.

• Інша причина – я хотів віддати шану борцям за волю України, які воювали проти Третього Рейху та радянських військ, з надією здобути омріяну незалежність для своєї країни, – додає тернополянин. – Цієї книжки не було б, якби не підтримка моїх батьків і коханої дружини, а також без підтримки ряду істориків, які допомагали своїми консультаціями.

У книгарню завітав доктор історичних наук, науковий керівник кандидатської дисертації автора книжки  «Історія воєнної округи УПА «Лисоня» Василь Деревінський. Він зазначив, що ця воєнна округа вперше висвітлена саме Сергієм Волянюком. До цього про це не писав ніхто, тож дане видання справді унікальне.

• Книжка варта того, аби люди її придбали і прочитали, – додав пан Деревінський. – На початках Незалежності відбулась героїзація воїнів УПА, а зараз історики взялися до деталізації подій про діяльність Повстанської Армії. Цей етап найважчий, оскільки треба знайти деталі, тих людей, які винесли на собі ці потуги. Легко сказати про діяльність округи загалом, проте важко сказати про діяльність певної особи. Адже історію творять конкретні люди. Власне, ті хлопці, які воювали в чотах, роях і творили історію. Заслуга Сергія Волянюка в тому, що віднайшов і продовжує шукати тих людей, які творили нашу історію.

Документи на цигарковому папері

За  словами Сергія Волянюка, УПА є армією псевдонімів, шифрів і цигаркового паперу. В ті часи дістати друкарську машинку і цигарковий папір було доволі складно. Його використовували для пропагандистських листівок і шифрів.

• Всі таємні документи воєнної округи «Лисоня» друкувалися на цигарковому папері, тому все, що дійшло до нас, є великою рідкістю і цінністю, – каже автор видання. – Ці документи розкидані, вони долучені до кримінальних справ повстанців, зберігаються в архівах Росії, Польщі і  Німеччини.

Досліджуючи УПА, пан Сергій знайомився з організаційно-територіальним поділом ОУН, котра була тилом, що забезпечував функціонування Повстанської Армії, її господарські потреби. ОУН ставила собі за мету підготувати молодь до боротьби за незалежну українську державу. Тому з 30-х років ХХ століття починається військовий вишкіл. Цей процес набув актуальності в 1941-43 роках, коли на території України йшли кровопролитні бої німецько-радянської війни.

• Саме в ці часи оунівці намагалися сформувати армію, створюють керівний центр – Українську Головну Визвольну Раду, якому підпорядковується ОУН і УПА, – розповідає історик. – На Тернопільщині початки УПА слід виводити із загонів української народної самооборони. Навесні 1943 року на Бережанщині і Чортківщині формуються перші самооборонні відділи, які мали завдання вишколювати молодь, навчати військової справи.  Цих відділів було 10-15. В кожному з них – по 30-40 осіб. Саме вони стали основою УПА на Тернопільщині.

Воєнна округа «Лисоня» утворилася після конференції проводу ОУН і командування УПА, що відбулася 5 грудня 1943 року. Тоді Роман Шухевич вирішив на базі української народної самооборони створити збройні підрозділи в Галичині. Сформували вісім воєнних округ, які відповідають сучасним дивізіям. Однією з цих округ була Тернопільська область.

• Взимку 1943-44 років загони народної самооборони почали переформатовуватися у відділи УПА, – каже Сергій Волянюк. – Воєнну округу назвали «Лисоня». Вояками були звичайні сільські хлопці, які мусили або боротися з системою, яка існувала, або ж приймати її правила. Система більшості не подобалася, тож молодь масово вступала в лави УПА. Серед них були не лише члени ОУН, а й прості безпартійні патріоти. Вони об’єдналися під одним знаменом – синьо-жовтим, для того, щоб боротися за самостійну Україну.

Повстанці мали власні нагороди

УПА – це єдина партизанська армія, що  в часи Другої світової війни започаткувала власне нагородження повстанців. За бойові заслуги вояків відзначали хрестами бойової заслуги, а тим, хто долучився до розвитку збройних сил, давали хрести заслуг.

• В УПА було п’ять видів хрестів, – каже історик. – Перші хрести повстанці отримали лише в 1951-52 роках, бо в умовах підпілля зреалізувати проект нагород було досить складно. Також вояки УПА за одне поранення отримували срібну зірку, а за кожне п’яте – золоту. У 1948 році ввели медаль «За боротьбу в особливо важких умовинах», а в 1952-му – медаль до 10-річчя УПА.

За словами науковця, це унікальний випадок у світовій історії, адже ні польський, ні литовський визвольні рухи не спромоглися розробити систему власних нагород.

Командна еліта округи «Лисоня»

Вишкільним відділом воєнної округи «Лисоня» керував Іван Китюлич під псевдо «Чубчик». Він був кадровий військовий чехословацької армії, воював у Карпатській Січі ще в 1939 році, був прихильником Мельника, але коли останній вирішив відступати, Іван Китюлич залишився на Тернопільщині. Тут він займався вишколом молодих повстанців до серпня 1945 року, доки не загинув у бою біля села Лісники на Бережанщині.

Першим командиром, який очолював воєнну округу УПА «Лисоня» на Тернопільщині, був Омелян Польовий. У жовтні 1943 року він був скерований із Дрогобиччини очолювати підрозділи УНС. Згодом він їх реформував у підрозділи УПА. Після того, як у вересні 1944 року отримав поранення, його замінив Іван Шанайда. Це уродженець Бережанщини. Він командував воєнною округою до 1946 року, доки не загинув у бою в с. Криве. Після нього в. о. командира воєнної округи «Лисоня» був начальник штабу Василь Якубовський із Залозеччини. Відтак після його загибелі у 1947 році командування прийняв подільський крайовий провідник, уродженець Хмельниччини Василь Бей. Він очолював округу до 1951 року. Тоді потрапив у полон, утік і загинув у бою у 1952 році.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.