Письменниця зі Львова презентувала у Тернополі незвичну книгу. Про що вона?

Дізнатися про поважного домовика, познайомитись із добрим покутнім, зазирнути на гостину до справедливого хлівника, привабити духа щастя з удатною сприйєю можна завдяки великому етнографічному дослідженню Дари Корній «Чарівні істоти українського міфу. Домашні духи». Це видання презентували 4 грудня у тернопільській книгарні «Є» та в Культурному центрі Єловицьких у Ланівцях. Обидві події модерував Юрій Матевощук. Він зазначив, що Дара Корній настільки обізнана з українською міфологією, що обидві презентації вийшли дуже пізнавальні і не схожі одна на одну.

Нагадаємо, що це вже друга книга із серії «Чарівні істоти українського міфу», яка з’явилася у харківському видавництві Vivat. Першу – «Чарівні істоти українського міфу. Духи природи» Дара Корній представила тернополянам ще два роки тому. Наразі готовий до друку третій том «Шкідники життя» про злих духів. Всього за задумом авторки має бути чотири книги.

Міфологія – це філософія українців

Примітно, що ідея написання таких книг виникла у Дари Корній ще понад 10 років тому, коли вона працювала над своїм першим твором «Гонихмарник». Тоді їй дуже бракувало інформації про нижчих чарівних істот праукраїнської міфології, які вона взялася досліджувати. Матеріал збирала з різних джерел. Інколи їй розповідали щось старші люди, іноді науковці, і, навіть, карпатські мольфари, до яких зверталася письменниця. Прагнула створити художньо-потулярне видання для родинного читання – для доросліших – фольклорні довідки, для малечі – казки. Допомогла їй у цьому художниця Ангеліна Канкова, яка створила образи персонажів в правдивому амплуа, хоча і з «кумедним» підтекстом.

Модератор презентації Юрій Матевощук зазначив, що ця книжка пояснює багато дивностей у житті, які важко обґрунтувати наукою і релігією.

• Українська міфологія як недолюблена дитина, – каже Дара Корній. – Грецька міфологія розвивалася не одну тисячу років, а в нас це було забрано, бо не було вигідно українцям показувати, наскільки вони давній народ. Нашу міфологію забрали, і, навіть, намагалися  заборонити українську казку. В нас герой може отримати все, доклавши певних зусиль. Саме так працює наша міфологія.

Приміром, домовик – це добра істота в доброго господаря. Якщо господар ледачий, то домовик з ним бореться, запускаючи до хати злидні. Наші предки вірили в те, що визначеними для людини є лише дати її народження і смерті, а також певні життєві випробування, а все решта  – залежить від неї самої.

• Не було в українців фаталізму ніколи, – стверджує авторка видання. – Чарівні істоти, яких навихимерювала фантазія праукраїнців, дбають про хату, про природу, про душу. Навіть на шляху моральності стояли чарівні істоти, які не дозволяли схибити. Нижча міфологія – це не просто вигадка, а певна життєва філософія українців, яку хотіли від нас забрати. Але цього не сталося, бо залишилися забобони і примовки, навіть, якщо якісь традиції і втратилися. Для наших предків ближніми були не лише люди, а й довкілля. Вони старалися знайти порозуміння з природою, а забобонами допомагали захистити її від згубного впливу людини.

Про дзеркалицю і покійника

На думку дослідниці, в українських забобонах немає нічого зайвого. Для прикладу вона розповіла, чому треба завішувати дзеркала, коли в домі є покійник.

• Є така істота дзеркалиця, яка не має обличчя, бо в дзеркалі вона набирає подоби тієї людини, яка в нього дивиться, – каже Дара Корній. – Дзеркалиця має здатність подвоювати енергію, з якою людина підходить до люстерка. Міфологія пояснює, чому не можна брати чуже дзеркало до своєї хати, навіть якщо це дорога антикварна річ тим, що в ньому живе чужа дзеркалиця.

Коли в хаті був покійник, українці обов’язково завішували дзеркала і  не лягали спати, бо сон і смерть – це рідні брат і сестра, тому ті стани могли переплутатися в той час. Сидячи біля труни, багато молитися, згадували про небіжчика щось добре, слухали голосіння жінок-плакальниць.

Дара Корній звернула увагу на те, що наші предки з великою повагою і обережністю ставилися до сили слова, яке було і залишається потужною зброєю.

• Були люди, які за допомогою замовляння могли зупиняти кров, – каже письменниця. – Наші предки проклинали лише у виключних випадках, бо вірили, коли мама проклинає дочку чи сина, та може стати пташкою, а син – деревом. Слово «чорт» взагалі не вимовляли вголос, бо він тут же міг з’явитися.

Про хованця, хмелуна і судниць

Загалом у книзі «Чарівні істоти українського міфу. Домашні духи» дослідниця описала майже 4 десятки цих створінь, а також подала список рекомендованої літератури. Працюючи над виданням, жінка відкрила для себе кілька нових духів, про яких раніше взагалі нічого не чула.

• Є чарівна істота щастя, є обряд, який досі працює в одному із сіл на Хменльниччині, який допомагає принадити щастя до хати, – каже пані Дара. – До речі, щастя постійно волочиться, тому довго не затримується на одному місці. На Гуцульщині досі вірять, що духа хованця  – помічника на господарці можна самому зробити чи купити. Деякі господарі мали в себе на служінні не одного хованця. Є багато різних рецептів, як його зробити.

Відкриттям для дослідниці став і хмелун. Праукраїнці вважали, що пристрасть до алкоголю дуже згубна, тому старалися з цим боротися, так виник дух хмелун. Вперше дізналася Дара Корній і про трьох сестер судниць, які з’являються людині в день її появи на світ і приносять три свічки – дату народження, дату смерті і життєві випробування.

• Найбільше моє бажання і радість, коли інформацію з цієї книжки люди використовують для творчості, – підсумувала Дара Корній. – Одна художниця з Рівненщини прочитала про духів природи і перейнялася мавками наскільки, що намалювала серію портретів різних видів цих чарівних істот.

До речі, ці портрети мавок покажуть на виставці в рамках наступного фестивалю «Ї», що відбудеться в Тернополі вже у травні. Обидві книги Дари Корній з серії «Чарівні істоти українського міфу» можна придбати в книгарні «Є», а також на сайті видавництва.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.