“Суспільна амнезія — найвдаліший проект соціалізму”, - кажуть брати Капранови

Українці десятиліттями мовчали про страшний досвід власних родин, аби не наразитися на ще більшу небезпеку, та настав час розповідати, хто ми і звідки, переконані письменники брати Капранови.

“Суспільна амнезія — найвдаліший проект соціалізму”, - кажуть брати Капранови
Книга “Забудь-річка” увійшла до довгого списку найкращих книг минулого року за версією ВВС. І це не дивно, адже Дмитро та Віталій Капранови підняли важливу для українців тему: ми нащадки різних ідеологій та світоглядів, які об’єднувались в межах однієї родини. Наші дідусі воювали на різних фронтах, але кожну з тих історій варто пам’ятати та берегти.
І ось минулого року українські читачі нарешті дочекалися виходу нового роману - “Забудь-річка”, бо попередній автори видали ще за п’ять років до того.
- Те, що на нову книгу довелося чекати так довго, пояснити дуже легко, - розповідають письменники. - Це її товщина, адже в “Забудь-річці”  - 544 сторінки, тим паче, ми взялися за тему, яка більша за нас, і більша за вас — ХХ століття в українській історії. Трапилося це з двох причин: по-перше, ми самі з ХХ століття, а по-друге, у нас було двоє дідів: тато батька служив в Червоній армії, кулеметник, герой “Червоної Зірки”, а дід по маминій лінії — “ворог народу”, 58 стаття, вісім років таборів. І Отак вже скільки років ми живемо за такою схемою: в Радянському Союзі героєм потрібно було вважати одного діда, а іншого зрадником, а сьогодні — все навпаки.
 
Правду берегли перш за все від дітей
Така ситуація братам завжди не подобалась, бо виходило, що одного діда завжди треба було соромитися, але ж вони обоє їм рідня. Тому боротися з такою ситуацією вирішили за допомогою книжки. Ще одна проблема — це сімейні історії, які іноді приховують, видаючи за правду якісь вигадані сюжети. Хоча правда згодом потім все рівно виринає на поверхню.
 
- Простий приклад з нашого життя: мама нашого батька завжди розповідала йому, що вся її родина свого часу загинула від тифу, в тому числі 11 дітей, - розповідають брати Капранови. - І тільки коли батьку було 74 роки, вже ми йому розповіли, що насправді їх розкуркулили і відправили в Сибір. А бабусю, маленькою, скинули з воза, сусіди підібрали і тому вона вижила. Ми про це довідалися від нашої бабусі, яка свого часу просто по-жіночому з нами цим поділилася. Але стільки років мовчати! Рідному сину не розповісти про його дідів і бабів!
 
Правда криється в тому, що в ті часи говорити про таке було дуже небезпечно, пояснюють письменники. Походження могло бути одночасно вироком. Якщо ти з родини куркулів, священників, жандармів чи буржуазії — до війни це був вирок. 
- А після війни вироків побільшало, - продовжують автори. - Якщо твоя родина була в лісах чи співпрацювала з німцями в якійсь дивізії чи просто в поліції — це вже був вирок всій твоїй родині. Навіть ми, коли вступали до інституту, то заповнювали анкету із питанням про те, чи були ви чи ваші родичі в полоні, партизанських загонах, проживали на окупованих територіях у часи Великої Вітчизняної. Звісно, ми писали, що ні. Але українці не можуть писати “ні”, бо в той час вся Україна була на окупованій території. Але й написати “так” не можна було, бо тоді хрест на будь-якій кар’єрі, плюс помітка в особовій справі. Тому дітям не розповідали, щоб вберегти і їх, і всю родину. Бо синдроми “Солодкої Дарусі” і “Павліка Морозова “тоді були чи не найпоширенішими явищам. Якщо ненавмисно, то здуру можна було підвести під статтю всю родину.
А стаття мала подвійну дію: ти міг відсидіти за нею десять років, а тоді тебе могли за нею ще раз засудити і розстріляти, пояснюють брати Капранови. Тому й виникла така собі добровільна втрата пам’яті поколінь. 
- Звісно, всі ці історії вимагають глибокого осмислення, тож ми знайшли для них аналогію — наново відкрили забуту всіма Забудь-річку. Наші предки в ще дохристиянські часи вірили, що наш світ і той світ розділяє така собі річка. Коли людина помирає, її душа пролітає над цими водами і все забуває. Коли ж людина народжується знову, то пролітає назад і знову все забуває. Тож в нас склалося враження, що ця річка це ніяка не вигадка, і прокопана вона чи не в кожній сучасній родині між нашими дідами-прадідами з ХХ століття і нами, - зазначають автори.  - Тільки вона більшою мірою добровільна. Таке враження, що ця Забудь-річка — це найуспішніший проект соціалізму, успішніший навіть за Дніпровську ГЕС, БАМ, Донбас і таке інше.
Донбас — це один із наслідків цього явища, переконані письменники.
- Адже для вас не секрет, що і після перших визвольних змагань 20-х років, і після Другої світової всі, хто був повстанцем і вижив, хто ховався від того, що був у полоні, хто співпрацював з німцями чи воював за петлюрівців чи за УГА, всі втікали на Донбас масово, кажуть автори. -  Бо там не питали документів, хочеш працювати — кайло в руки і копай! І там дуже багато оцих націоналістичних елементів, діти яких сьогодні носять “колорадські” стрічки. Бо їм просто не сказали, ким були їхні батьки.
 
Трохи правди і трохи вигадки
Так у братів Капранових і виникла ідея написати роман на цю тему, аби глибше в ній розібратися. Сюжет ґрунтується на одній і тій же людині, яка проходить три різні сторони війни: Червону армію, ліс і німецьку армію. Але зробити це без елементу фантастики не вдавалось, тож спосіб письменникам підказала їхня схожість. 
- Ще одну підказку нам дав ветеран війни Петро Галицький, - пригадують брати Капранови. - Він розповів історію, як за війни копав траншеї на Київщині, і в них в бригаді був єврей із Одеси. Коли почався наступ, всі кинулись втікати, а єврей сів і заплакав, бо втікати йому немає куди, і його точно вб’ють. Тож Петро віддав йому свої документи, адже в рідному селі його і так всі знають, і так стало на світі два Петра Галицьких. До слова, Галицькі в Одесі -  сьогодні досить відома родина, бізнесмени, хтозна, можливо, це якраз нащадки того юнака, який потім пішки дійшов до рідного міста.У родині Капранових також була історія із підробкою документів. Коли їхнього діда посадили, бабуся не захотіла сидіти як дружина “ворога народу” і втекла до Молдови, де виправила документи, де вказала, що незаміжня, а сама потайки їздила в Україну і посилала чоловікові посилки на Сибір. 
 
- А коли через вісім років діда випустили, і він приїхав до неї, то вона його не прийняла, бо ж за документами незаміжня. І 58 стаття має зворотну дію: якщо дізнаються, що вона брехала радянській владі, то її з доньками заслали б на Сибір. Тож дід два роки ходив з одного кінця Дубоссар на інший, до дружини, поки не помер дідо Сталін. Аж тоді родин а возз’єдналася, - розповідають автори.
 
В “Забудь-річці” сюжет знаходить свій початок в Бережанах. 39-й рік, приходять “совіти”, і зустрічаються троє хлопців: один місцевий із села з-під Бережан, другий - син офіцера УНР, а третій — комсомолець з Полтави, який приїхав організовувати комсомол. 
Спершу заарештовують сина офіцера УНР, він потрапляє в табір, а тоді потрапляє в Червону армію, але під документами селянина Степана Шагути. Другим під час німецької окупації потрапляє в штрафбат, а тоді в дивізію “Галичина” комсомолець з Полтави. А місцевий селянин втікає до лісу і потрапляє в українську “партизанку”.
 
Коментарі
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні

Новини Тернополя за сьогодні

22:00 Вступна компанія-2018 відбувається по-новому: що потрібно знати абітурієнтам 21:00 Градусів побільшає з середини наступного тижня, - синоптик 20:00 "Інваспорт" провів особистий чемпіонат області з більярдного спорту 19:30 Байкер купив мотоцикл, щоб фестивалити Від читача 10:32 Чому мовчить Олександр Богомол та пресслужба поліції? 19:00 Де завтра у Тернополі не буде світла 18:30 На Тарнавського водій BMW "на бляхах" вдарив легківку та втік з місця події. Допоможіть розшукати авто 18:00 На фестивалі «Файне місто» можна побачити справжній реслінг 17:30 На Тернопільщині працювала нелегальна заправка. Ціни були нижчі, ніж на легальних АЗС 17:00 У центрі Тернополя археологи знайшли цегляне мощення і казан, яким більше ніж три століття 16:24 На Тернопільщині чоловік спіймав гігантську рибину photo_camera 15:46 Мотоцикліст влетів у вантажівку рятувальників. Водій двоколісного загинув на місці 15:27 У чоловіка в парку тернополянин викрав телефон 15:00 Тернополян навчать спілкуватися з владою он-лайн 14:30 На Тернопільщині чоловік пішов на риболовлю і пропав 14:00 «Файне місто» оживає: все більше людей прибуває на територію фестивалю photo_camera 13:30 У Тернополі жінка мала отримати рейсовим автобусом посилку і втратила 25000 грн 13:00 Чоловік поцупив з кіоску цигарки на 800 гривень 12:31 Тернопільська "Нива" вибула з Кубка України на першому етапі play_circle_filled 12:00 Тернополяни продовжують хворіти на кір
Дивитись ще keyboard_arrow_right
Не пропускай новини — долучайся до нас на Facebook
keyboard_arrow_up