ТОП фільмів, які знімали у Тернополі. Про що вони та хто зіграв головні ролі?

Тернопіль відбивається не тільки у серцях сотні тисяч людей, що в ньому живуть, а й на телеекранах. Ми зробили підбірку фільмів, із яких ви зможете більше дізнатися про Файне. У них ви познайомитеся з атмосферою, вулицями і героями різних історичних періодів. Вам випаде унікальна можливість повернутися у минуле, коли Тернопіль був зовсім інший, ніж ми звикли його бачити.

1. Кінострічка "Іван та Кобила"

– український художній фільм Володимира Фесенка. Знятий Національно-культурним виробничим центром «Рось» у 1992 році. У класичний романтичний трикутник додався зовсім несподіваний персонаж — кобила Кася. І от Галині (Ірина Дорошенко) треба вибрати між напористим, діловим Едіком (Андрій Подубинський), який постійно намагається пустити мандрівну кобилу на сервелат, і добродушним, романтичним Іваном (Анатолій Лук'яненко), який, навпаки, рятує кобилу Касю від усіляких неприємностей.

Іван — простий, добродушний чоловік — прокидається у своїй квартирі і помічає за вікном кобилу Касю. Маючи жалісливе серце і добру душу, він залишає її в себе, водить містом. На що та кобила здатна і де її притулити? Кася стає проблемою для Івана і предметом усіляких спекуляцій. Через кобилу в Івана виникають різні неприємності з коханою жінкою, новоспеченим бізнесменом та з викрадачами, що хочуть поцупити тварину на м'ясо.

Але її, на відміну від повсякденних проблем, можна легко позбутися, відпустивши повіддя, що й стається в кінці фільму. У фільмі звучать пісні гурту «Кому Вниз» та Володимира Гронського на слова Володимира Цибулька, Івана Малковича. Грає симфонічний оркестр України, диригент — Володимир Сіренко.

2. "Старий і мімоза"

— український короткометражний художній фільм Андрія Мриги. Фільм розповідає про людяність, благородство, велике кохання, доброту, співчуття і любов до ближнього. Робота над фільмом розпочалася у 2016 році. Місцями зйомки були на вулиці Валова і Патріарха Мстислава біля церква Різдва Христового, де зазвичай продають квіти.

Фільм розповідає про людяність, благородство, велике кохання, доброту, співчуття і любов до ближнього. Робота над фільмом розпочалася у 2016 році.

Місцями зйомки були на вулиці Валова і Патріарха Мстислава біля церква Різдва Христового, де зазвичай продають квіти.

Cоціальний ролик «Людина починається з тебе» з фільму презентували літом 2016 року.

Предпоказ режисерської версії фільму відбувся 8 березня 2017 року в тернопільському «Палаці Кіно» в рамках акції «КіноСереда». Виробництво фільму було завершено у 2018-му році. Фільм розповідає про людяність, благородство, велике кохання, доброту, співчуття і любов до ближнього. Робота над фільмом розпочалася у 2016 році.

Головний герой іде у вечірній час вулицею Валовою і розминається з молодим чоловіком. Пройшовши кілька метрів у протилежному напрямку, вони раптово зупиняються, оглядаються і кілька секунд пронизливо дивляться один на одного — початок і закінчення. Старий чоловік хоче привітати з 8 березня важкохвору дружину і на останні гроші збирається купити їй гілочку мімози. Але продавчині квітів сприймає його за жебрака і зверхньо з ним поводиться, відламуючи найменшу гілочку. Схвильований старий плаче від гіркоти й приниження. Раптом з'являється молодий чоловік, який купує цілий букет квітів, а також торт і пляшку вина, щоб засмучений старий зміг достойно привітати свою дружину. Хвора жінка здивовано усміхається, коли бачить букет мімози в руках коханого. У фільмі звучать пісні гуртів СКАЙ, «Тріода», «КОЖЕН ДЕНЬ».

3. “Тарнополь – місто якого нема”

— документальний фільм, відзнятий у 2014-му році. Це стрічка про людей, які жили тут, та розповідають про його культуру, історію, мешканців. Чотири герої стрічки розкажуть про своє життя у нашому місті від початку 20-го століття та донині.

– Реально це місто, яке ми маємо, це зовсім знову побудоване місто, а Тарнополь, той давній, котрий з буквою А, його фактично майже вже не існує, хіба в межах історичного центру, – розповідає співініціатор культурно-історичної спільноти “Триба” Олег Мушій. Співавтор фільму, краєзнавець Тарас Циклиняк, спілкувався із старожилами. Тож хотів передати їх відчуття міста.

У фільмі – унікальні історії. Як тернополяни виживали під час окупації, як переживали період визволення, як ховалися в підвалах та грілись один до одного. Старожили розкажуть про місцеву кухню, звичаї, будинки, кумедні історії, незвичні події, релігію, архітектуру.

4. “Стахо-вар’ят з Тарнополя”

— у понад двогодинному кіно – згадки тернополян про наше місто довоєнне, під час Другої світової війни та опісля. А поміж тим – згадки про чоловіка, якого, кажуть, забути неможливо. Абсолютно неповторна колоритна людина, яка ненавиділа радянську владу, злодій-професіонал, жартівник та просто Стахо-вар’ят.

Фільм “Стахо-вар’ят з Тарнополя” – про неповторну людину, яку знало та любило все місто. Повне ім’я Стаха стало відомим випадково – Станіслав Браніцький. Тернополяни не знали ні його прізвища, ні де він живе.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.