Багато-хто з глядачів не стримував сліз, адже історії, які розповідали герої на сцені, взяті з реального життя, з воєнних буднів. До глибини душі проймали і пісні, ретельно підібрані режисером-постановником. На першому показі вистави була й прем’єра пісні у виконанні працівника відділу гуманітарної освіти та виховання ТНЕУ Павла Тютюнника.

• Музична вистава на тему війни — це новий досвід для нашої творчої команди, – каже авторка сценарію та режисер-постановник вистави, заступниця начальниці відділу гуманітарної освіти та виховання ТНЕУ Алла Бінцаровська. – Тема, до якої важко підійти, але неможливо оминути. Всі ми по-особливому пережили, пропустили через себе історію кожного персонажа.

Сценарій побудований на матеріалах про реальних людей — чоловіків, жінок, дітей, які на передовій захищають нашу країну. Інформацію шукали в інтернет-джерелах та в літературі. Над постановкою працювали упродовж місяця. У виставі задіяли 20 осіб – студентів і працівників відділу гуманітарної освіти та виховання.

Режисер-постановник Алла Бінцаровська розповіла, що на створення цього музично-театралізованого проєкту її надихнули щоденні новини з фронту, переживання за долю Батьківщини.

• Назва «Якби не війна» з’явилася не випадково,  – каже режисерка. – Якби не війна, то доля кожного з героїв склалася б по-іншому, хтось би не знав про термін «двохсоті», хтось би не втратив свого друга, батьки не ховали б своїх дітей. Події відбуваються на передовій. Після важкого бойового дня усі зібралися біля вогнища і кожен розповідає свою історію. Хтось тут з часів Майдану, хтось прибув пізніше, хтось зовсім юний, хтось вже досвідчений боєць.

Весь необхідний реквізит і військову форму надали із 44-ї окремої артилерійської бригади.

«Ми одягнули військову форму лише для того, щоб відіграти виставу «Якби не війна», – написала на своїй сторінці у «Фейсбуці» одна з героїнь вистави Оксана Корзун-Омеляш. – І навіть не хочеться уявляти, що для когось – це щоденний одяг. Ми не просто грали ... у сценарії використані реальні історії наших земляків, які трапилася через події на Сході України. Тому, говорячи на сцені кожне слово, ледь вдавалося стримати сльози від усвідомлення того, що це дійсно про чиєсь життя. Життя, свідомість і душа – в кожнісінькому слові, пісні, думці...».