Вікторія Дикобраз: Найкраща реакція на мої вірші - тиша, а не оплески

Як суміщати вірші та ідеальні математичні пропорції, оплески та тишу, дизайн та тексти розповіла рівненська поетеса Вікторія Дикобраз.

 

 

Вікторія Дикобраз — авторка з Рівненщини, однак вона також і співорганізатор багатьох мистецьких подій в Україні. Так, наприклад, вона вже декілька років допомагає з організацією фестивалю “Ї” у Тернополі, брала участь у львівському  “Форуму Видавців”. Торік вона видала свою першу збірку “Семантика наших прикрас”, а її цьогорічна “Необхідне підкреслити” здобула другу премію в літературному конкурсі видавництва “Смолоскип”. Доклалася Вікторія не лише до поезій, вона також розробила дизайн свої збірки-переможниці.

- В появи цієї книги на світ є щось спільне із моєю появою на світ, - розповідає письменниця. - Я — третя дитина в сім’ї, і була трошки неочікувана, щось на кшталт “з’явилась, то вже нехай буде”) сміється — прим.авт.). Ця книга стала одним із переможців конкурсу видавництва “Смолоскип” лише тому, що, подаючи свої вірші на конкурс, я більше хотіла просто перевірити свій рівень: чи змінилося щось з минулого року? А оскільки книга здобула другу премію, то довелося її видавати.
Тож авторка вирішила підійти дуже ретельно підійти до самого процесу підготовки макету майбутньої збірки.

Відео дня

- Матеріал, який в ній вже був, довелося якось цікаво оформити, - продовжує Вікторія. - Всі тексти, вміщені в збірці, були написані впродовж одного року. Тобто, це саме те, про що мені в той момент хотілося думати та говорити, а зрештою — і видавати. Книга має назву “Необхідне підкреслити”. Якщо ви її розгорнете, то побачите її своєрідне оформлення: справа розміщений текст, а зліва — якісь незрозумілі сині лінії. Річ у тому, що видавці одразу мене попередили, що папір буде такий собі, тож я підозрювала, що він буде просвічуватися.

“В тексті завжди важлива мелодика”
Тож Вікторія вигадала розмістити тексти так: якщо на них дивитися на світлі, там просвічуються певні підкреслені моменти, які авторка вважає найцікавішими та найважливішими.

- Таким чином я хотіла продовжити розмову між автором та читачем. Що ж до анотації до книги... Вона починається словами: “будьмо відвертими, це не найсильніша збірка, яку я покажу”, - зачитує Вікторія. -  Це просто шанс на майбутнє показати щось ще цікавіше, щоб читач не розчаровувався та не ставив на мені жирну крапку, а хоча б крапку з комою. Наразі в нього є можливість підкреслити найнеобхідніше.
Тексти у збірці сформовані у певній послідовності, пояснила авторка.
- Це дає можливість читачеві читати цю книжку як одну суцільну історію, - каже вікторія Дикобраз. - Одну історію з кількома різними епізодами, різними образами та ситуаціями. Вірші переходять з одного в інший.
Що ж до того, яким саме чином Вікторія пише свої вірші, то вона не приховує власної “методики”. Зізнається: пише на слух.
- Для мене все починається із першого рядка. Після того, якщо вже є якийсь досвід назбираний, тоді вже рядок за рядком вибудовуються самі. Для мене в тексті завжди була важлива мелодика. Я розумію, наскільки серйозна в мене з цим проблема: щоб передати на словах, в літерах, як розбити на рядки так, щоб все відповідно читалось, - розповідає поетеса.
А саме з цим часто-густо виникають проблеми, особливо під час оформлення книги.
- Коли дизайнер працювала над моєю попередньою збіркою, вона брала чітко структуровані тексти, розбиті на строфи, з гарним темпоритмом і загалом гарно складені, але вона їх розбивала, як хотіла: на піврядка чи його третину. Мовляв, їй здається, що так  читач буде краще сприймати вірш., - згадує Вікторія. - Ну, дизайнери це взагалі проблема, з ними не посперечаєшся (сміється — прим.авт.). Хоча мушу зізнатися, що в “Необхідне підкреслити” є багато текстів погрупованих мною. Я намагалася покращити свої вміння в цьому напрямку.
Читаючи свої вірші, вікторія завжди жестикулює та поглядає на слухачів — слідкує за їхньою реакцією. 

- Однак для мене найкращою реакцією на мої вірші є тиша, а не оплески. Для мене це означає, що вдалося прочитати щось справді хороше, - пояснює авторка. - Я багато місця надаю для звучання. Тому я дуже зосереджуюсь на тому, аби в аудіо гарно звучала начитка тексту. Насправді ж, коли я укладала цю книгу, я намагалася не тільки для себе виділити якісь важливі в моєму житті речі, а й підштовхнути когось іншого теж над цим всім задуматись.

Література та математика
Ще однією особливістю збірок Вікторії Дикобраз є нумерація сторінок. В першій її збірці на сторінках взагалі не вказані їхні номери, також там немає і змісту.
- Це була примха моєї дизайнерки, - каже Вікторія. - Вона розповіла. Що на поетичних збірках часто ворожать, а їй це не подобається і вона не хоче, щоб на книзі. Яку вона оформляла, хтось таким займався. Тому сторінки там і справді непронумеровані. В збірці “Необхідне підкреслити” номери сторінок вказані лише там, де є вірші — на непарних. Натомість є незрозумілий порядок чисел: 0, 1, 2, 3, 5, 8, 13 і т.д. аж до десятитисячних і мільйонних. На перший погляд — ніякої логіки, але насправді тут є дуже чітка послідовність. Якщо ви знаєте, що таке послідовність Фібоначчі, то знаєте, що це гарна штука, щоб заснути (послідовність Фібоначчі полягає в тому, що сума наступного числа дорівнює сумі двох попередніх — прим.авт.).

Я колись захопилася цією послідовністю, і на якихось тисячах вже починала засинати. Тому я вирішила, що в книжці має бути щось красиве. А оскільки золотий перетин Фібоначчі відображає ідеальну геометричну пропорцію, а послідовність показує цю пропорцію, тож я і вирішила вмістити її в книжку. Таким чином послідовністю Фібоначчі пронумеровані вірші.

В збірках Вікторії також відсутня передмова когось “старшого по цеху” - критичного погляду більш досвідченого літератора. Авторка зізнається, що робить це навмисне.
- Це дозволяє якомога довше відчувати себе дитиною, - каже Вікторія. - Хоча, якщо чесно, на “Необхідно підкреслити” один автор намагався писати передмову, але він мені її так і не віддав. Хоча в анотацію я вмістила одну його фразу: “я не знаю, чому вони тебе видали, ну, раз на рік і мітла стріляє, нехай буде”. Не те щоб він дуже погано ставився до цієї книги, проте ми з ним обоє поділяємо думку, що збірка має бути певним етапом в житті. “Необхідно підкреслити” - це підсумок певного мого досвіду, який мені захотілося втілити у вигляді книги, заодно покращивши свої дизайнерські задуми. Таким чином я вкотре собі нагадала, що потрібно над собою працювати кожного року, а не лише тоді, коли трапляються якісь нагоди.

На сторінках збірки також можна побачити сині сторінки, на яких вміщені вірші друзів Вікторії. Вона розповіла, що ці люди були дуже важливими для неї минулого року. Вони також свого часу подавались на конкурс “Смолоскип”, але не здобули жодних премій. Але через подібність поглядів, Вікторія вирішила поділитися їхніми творами на сторінках своєї збірки. 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.