Як мандри допомогли українці відкрити секрети щастя

Свій дебютний роман «Боже[Я]вільна», написаний як подорожній щоденник українки, яка шукаючи своє місце у світі, значно розширює не лише географію, а й збагачує власний духовно-інтелектуальний досвід, представила тернополянам молода київська журналістка Юлія Гудошник. Презентація відбулася у книгарні «Є».

До речі, вперше на подію завітала бездомна собака, яку впустила у книгарню сама авторка книги. Тварина зручно вмостилась під стільцем і заснула. Модератор Юрій Матевощук жартома звернувся до Юлії Гудошник із пропозицією назвати собаку її ім’ям. 

В основі – подорожні нотатки        

Роман «Боже[Я]вільна» вийшов у «Видавництві 21» ще на початку осені. Авторка розповіла, що рукопис надсилала в різні видавництва, а надрукувати погодилось три. Найкращі умови були саме у «Видавництві 21», тому роман з’явився там.

• Спочатку я не планувала видати дану книгу, це мої подорожні нотатки, які я писала для себе, – каже Юлія Гудошник. – Саме цим і зумовлений такий формат роману – у вигляді щоденникових записів. Він дуже органічний. Я журналістка, тому люблю писати. В якийсь момент помітила, що цих записок і нотаток стало дуже багато – аж 500 сторінок друкованого тексту. Тоді виникла ідея, що, можливо, це захочуть прочитати інші люди.

Скоротивши кількість сторінок і додавши кілька сюжетних ліній та персонажів, авторка об’єднала все у роман. Він базується на особистих враженнях від подорожей Юлії Гудошник  Німеччиною, Китаєм, Японією, Таїландом, Данією і США.

• В Китаї я три місяці викладала в школі, в Німеччині – навчалася в університеті, в Данії – моя героїня працює, а я навчалася в університеті, в США героїня їде до чоловіка, я була в цій країні з інших причин, – каже авторка.

Спроба зрозуміти інакшість іноземців

Це твір про внутрішню свободу, про ненаситну жагу жити та мистецтво бути щасливим. Пошуки ведуть героїню від німецького гуртожитку до тайського острова, від китайського селища до американського мегаполіса, від данської столиці до японського храму. Кожна подорож дає їй мудрих наставників і відкриває секрети щастя.

– Я хотіла дати більше глибини, культурного пережиття, інсайтів, – розповідає Юлія Гудошник. – Показати, чим живуть інші люди, бо дуже часто, мандруючи, ми бачимо тільки себе. Приміром, це я і Ейфелева вежа, це я і круасан тощо. Моя книга – це спроба зрозуміти, що думають і відчувають люди тих країн і чи щасливі вони по-справжньому. При цьому моя героїня  пропускає все крізь себе, змінюється сама. Водночас вона залишається сама собою, продовжує тікати і змінювати країни.

Письменниця зізналася, що книгу писала для жінок. Планувала охопити читацьку аудиторію 30+, але коли отримали відгуки від людей віком 40+, 50+ і навіть, 70+, то зрозуміла, що створила цікавий продукт.

• Ця книга – то спроба показати, що не все стає глобальним, що є локальне, є глибоке, є забуте глобалізацією, – пояснює авторка. – Скажімо, моя героїня живе на тайському острові, вона там медитує, бо про ту місцевість ще не знають туристи. У Китаї героїня живе в горах у меншині мяо, яка взагалі не знає про інший світ. Тож моя книга – то намагання показати щось унікальне, автентичне і дуже справжнє через досвід українки.

За словами письменниці, героїня роману намагається зрозуміти чи вона дійсно глобальна жителька, чи її дім усюди. Усі персонажі книги – це збірні образи людей, які зустрічала Юлія Гудошник під час власної мандрівки. Приміром, сукупним образом багатьох чоловіків є телевізійний магнат Ра, в якого закохана героїня.

Героїня шукає внутрішній баланс

Авторка спростовує стереотип про те, що за кордоном все чудово, що люди там живуть заможно і весело, насолоджуючись кожним днем, і що досить туди переїхати, щоб і самому стати щасливим. Насправді це не так, і кожній людині потрібен час на адаптацію та інтеграцію. Українці в інших країнах залишаються в своїх бульбашках, не занурюючись в життя і проблеми місцевих жителів.

• Моя героїня продовжує свою українську історію, проте намагається жити максимально наближено до локального населення, – каже Юлія Гудошник. – Так, в Данії вона вчить данську мову і мешкає з 5 сусідами-данцями, щоб краще зрозуміти їх. Мандруючи, героїня намагається знайти гармонію, пробує справитись із божевіллям, яке полягає у постійному треба ще і більше. Країни, які вона відвідує, допомагають знайти внутрішній баланс і переконатись у власній самодостатності.

Письменниця додала, що подорожні записки вона писала в 2011-15 роках. Героїня роману поїхала в Німеччину восени 2013 року, а через кілька місяців в Україні почався Майдан. Вона відірвана від цього, тому їй дуже боляче і соромно, що вона не в епіцентрі подій, бо її реальність – українська. Сама авторка відчувала себе у той час зрадницею у всіх сенсах.

Під кінець презентації Юлія Гудошник порекомендувала, що саме варто запозичити українцям від жителів тих країн, які описані в романі.

• У китайців українцям треба запозичити цілеспрямованості, в тайців – легкого ставлення до життя, в данців – колективності, в американців – оптимізму, в японців – повільності в проживанні кожної миті, – каже вона. – Українці в свою чергу могли б повчити інших гостинності й свободолюбності.

Також письменниця поділилася своєю формулою гармонії.

• Я намагаюся жити так, як мене навчила дорога, – стверджує. – Тобто максимально зосереджуватися на моменті, не думати про минуле, бо його вже немає,  і не хвилюватися про майбутнє, бо хтозна чи воно буде, краще бути тут і зараз.

Довідка

Юлія Гудошник – українська журналістка, письменниця та мотиваційна спікерка. Випускниця подвійної магістратури з глобальних студій в Німеччині та Данії. За плечима Юлії – робота в п’яти та проєкти в десяти країнах. Повернувшись в Україну, займається просуванням ідей євроінтеграції. Обличчя інформаційної кампанії України та ЄС «Сильніші Разом». Останні 5 років вивчає феномен данського щастя і проводить воркшопи з данського хюґе. Зараз очолює Українсько-Скандинавський Центр у Києві.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.