«Якщо продав картину за 1000 доларів, наступну ціни вже у дві», каже Іван Марчук

Юрій Сорочан

Легендарний художник, єдиний український представник у списку „100 геніїв сучасності” Іван Марчук зустрівся у неформальній обстановці із шанувальниками у Тернополі. Митець читав вірші, роздавав автографи та не скупився на цікаві спогади.

В ресторані Joint Іван Марчук 13 квітня ділився історія із власного життя та бачене ним у світі. Художник за свої 80 років встиг зазнати переслідувань за свою незвичну для радянської критики художню манеру. У 1989 році йому вдалося виїхати за межі Батьківщини і прокласти собі шлях до всесвітньої слави. Австралія, США і Канада давали йому домівку і боролися за право виставляти його картини в найкращих світових галереях.

- Для мене закордон став можливістю перевірити себе. Чи можу я, не маючи зв’язків, грошей, підтримки вижити в цьому світі, - каже Іван Марчук. - Виявилось, що я дуже живучий і можу заробляти своїми руками на життя. Там мене навчили, як правильно ставитися до власних картин, щоб вижити при капіталізмі. Наприклад, не можна спускати ціни на власні картини, можна тільки піднімати, інакше не станеш відомим, не налагодиш відносини із галереями. Якщо продав картину за тисячу доларів, наступну слід цінити уже у дві.

Свою незвичну техніку «пльонтанізм», яка вписала його ім’я в антологію світового мистецтва, пан Марчук винайшов випадково. Хоча ніколи не переставав розвиватись. Недарма кажуть, що існує «дев’ять марчуків», і кожен малює по-своєму. В основі творчого методу - нанесення зображення тонкими кольоровими лініями, їх переплетення під незвичними кутами, яке створює враження об’ємності.

- Ще в художньому училищі я всім говорив, що хочу стати ненормальним художником, - каже Іван Марчук. - Всі намагалилися вписатися у діючі художні течії, рухатися по звичайній дорозі соцреалізму. А я шукав свою дорогу, експериментував. Бажав чогось нового у мистецтві, альтернативного способу дивитись на світ. На початку 70-х проїжджав через Чернігівщину і побачив голі дерева. На фоні неба кинулося в очі мереживо із гілок, стовбурів. І подумав, а чому б не зобразити все це на полотні.

Організатори зустрічі підготували сюрприз для присутніх. Блок марок із репродукцією картини „Скажи мені правду” розійшовся серед відвідувачів, як гарячі пиріжки. На конверті із наклеєною маркою Марчук ставив розмашистий підпис. Але головним подарунком для шанувальників стала сама можливість поспілкуватись із титаном української культури.