Історії та легенди Микулинецького кладовища

До війни в Тернополі було декілька кладовищ: на сучасній Бережанській, на "рогатці", де зараз "Карітас", єврейське окописько, Микулинецький цвинтар, а також цвинтарі біля Середньої та Надставної церков. Перед війною, розповідають старожили, на кожному цвинтарі був сторож і книга, в якій було зазначено, хто і де похований, тож знайти могилу родини було нескладно. 

 - Жінка була перекупкою, а цієї професії в Тернополі дуже не любили. Будиночок стояв до 60-х років. Згодом в ньому поселилися злодії, а ще через певний час він перестав існувати. Хоча свого часу тут було невеличке господарство, навіть кролі, - каже Тарас.В 1864 році на території кладовища постала капличка, заснували її єзуїти, однак після заборони єзуїтам перебувати в Тернополі, каплицю перебрала римо-католицька парафія. Одразу по праву сторону від входу до каплиці знаходиться могила римо-католицького пароха Цирила Янера.

Поруч із паном Мечиславом знаходиться гробівець із похованим в ньому бурмістром Володимиром Лучаковським. - Чим примітна його діяльність як бурмістра: з'явився вуличний годинник, вуличні ліхтарі, в Старому парку насипають курган, в місті проводять каналізацію, з'являється водогін і телефонна мережі,на Опільського будується і освячується єзуїтський костел. Тому всі ці події значні в плані технологічного прогресу і відбувались за старань і підтримки доктора Володимира Лучаковського. Приємно, що про нього пам'ятають до сих пір, однак не лише він один заслуговує на шану. Наприклад, Володимир Мандель, який також похований на Микулинецькому, однак знайти це місце мені поки не вдалося.

 - За моїми дослідженнями, саме тут було здійснене чи не перші поховання на кладовищі, - продовжує Тарас Циклиняк. - Особливе це місце ще й тим, що тут похований благодійник отець Антоній Рейхенберг. Це була унікальна людина з непростим життям. Згадують, що отець Антоній ходив у довгому плащі і в кишенях того плаща мав глибокі кишені, в яких носив яблучка, а іноді навіть дрів міг туди напхати. Тому, коли він стукав у двері до тернополян, вони одразу розуміли, що треба щось дати, допомогти сиротинцям. Часто він видавався доволі дивакуватим. Якщо бачив крейдою написані погані слова. то підходив і витирав. А коли його запитували, мовляв, нащо ви це робите, відповідав: "Ці надписи забруднюють людські душі".

Однак не лише історичними персонажами славиться Микулинецьке кладовище. Є на ньому і поховання, навколо якого десятиліттями снуються легенди та оповідки, - це так звана "дівчина з мітлою". - Як розповідають старожили, була колись в місті така історія. Жила дочка із мамою,  Жінка працювала двірничкою, тож їм доводилося дуже скрутно. Дівчина над матір*ю завжди знущалася - била мітлою, якою та замітала вулиці. І одного разу та бійка закінчилась тим, що матері не стало. Усвідомивши, що вона накоїла, дівчина не то сама закінчила життя самогубством, чи, як хтось розповідає, прийшла на могилу до  матері і тут їй щось трапилось. Однак всі історії сходяться  в одному: скульптуру фундувала громада міста, отже, випадок все ж був резонансним. Раніше у скульптури були крила, та, швидше за все, відпали вони ще до війни. Вінок в руках - символ незаміжньої дівчини. А мітла, яку скульптура дівчини тримає в руках, - нагадування про гріх проти найріднішої людини, - каже пан Циклиняк.

 - Це була людина з надзвичайним почуттям гумору, що зрештою не дивно для фронтовика. який на війні бачив все, що тільки можна. Є згадки, що лікар жартома до всіх звертався "доцю". Мріяв створити в Тернополі очну клініку і назвати її на свою честь, однак влада йому в цьому відмовила. Він був дуже заможним, гроші роздав усім своїм друзям і знайомим, а тоді віддав Богу душу, - каже Тарас.

 - Пані Любомира вчилася в Чернівецькому університеті, тоді все життя пропрацювала в обласному архіві. А в 2000-их роках у неї виникла думка написати про Тернопіль. Про наше місто до того часу писали поляки, євреї, писала діаспора, однак краєзнавчої довідки на той час не було. Тому в 2003 році побачило світ перше видання книги "Тернопіль в плині літ" - і це найпопулярніша україномовна книга про історію нашого міста, - каже Тарас Циклиняк. - Там поєднані і історичні факти, і спогади, крім того вона надзвичайно ілюстрована.Чи не єдина капличка на кладовищі - родини масарів Майків.