













- 100 років тому українську державу захищали юнаки-студенти, – розповів заступник директора Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної освіти Іван Букавин. – Після революції 1917 року, коли до влади прийшли більшовики, вони розпочали війну проти України, виступивши проти тодішнього українського уряду – Центральної Ради. Остання не спромоглася створити армію. Це важливий урок для нас, адже сьогодні ми знову перебуваємо в стані війни з Росією і також не мали належних збройних сил.

Як зазначив науковець, на той час думка про необхідність мати власну армію виникла не в державних мужів, а в студентів. Коли більшовики розпочали неоголошену війну, до речі, дуже схожу до сучасної, то найперше заручилися підтримкою однодумців на сході України. Вони проголосили свою Українську Народну Республіку зі столицею в Харкові. Таким чином з’явилось дві республіки з різними урядами і столицями. Тому більшовики заявили, що українці воюють між собою. Самі ж почали військовий наступ на Україну.

• Більшовицькими військами керував Міхаїл Муравйов – людина з дуже незрозумілим минулим, – зазначив доповідач. – Це дуже таємнича постать, колишній російський полковник, який відзначався особливою жорстокістю. Він патологічно ненавидів все українське.

Коли більшовики напали на Україну, юнаки-студенти самоорганізувалися. Вони закликали молодь записуватись до куреня Січових Стрільців, який формувався зі студентів університету святого Володимира та Українського народного університету. Зголосилося декілька сотень молодих людей, які знали, що будуть воювати з більшовиками, але не думали, що так швидко.

• У 20-х числах січня більшовицька армія вела наступ на Бахмач, – каже Іван Букавин. – Там стояв малочисельний український загін, який був змушений відступити. Українське військове керівництво вирішило дати бій під станцією Крути, щоби не дозволити ворогам захопити залізницю і просунутися вглиб країни.

Він тривав близько п’яти годин. Про нього історикам відомо небагато, оскільки значна частина оборонців станції загинули. Близько 400 українців, з яких лише 80 військових, намагалися дати відсіч 3000 більшовицькій армії, при чому більшість з них пройшли Першу світову війну. З-поміж українських студентів-оборонців були й такі, що жодного разу не тримали зброї в руках.

Українські вояки були озброєні гвинтівками. За кілька днів вони переробили один з вагонів на бронепоїзд. Більшовики пішли в наступ, але їх несподівано обстріляли. Це зупинило ворога на кілька годин, проте, коли підійшла підмога, українських захисників спробували оточити. Щоб не потрапити в полон, останні відступили. Наймолодша чота із 30 студентів не зорієнтувалась на місцевості, тому й потрапила в полон. Згодом більшовики їх розстріляли.

• Три сотні українців загинули в бою під Крутами, – підсумував історик. – Його значення в тому, що більшовики зрозуміли, що легко захопити українську територію їм не вдасться. Тож вони призупинили свій наступ. За цей час Україну визнали незалежною чотири держави. У березні відбувся похорон загиблих. Тіла 27 юнаків поховали в Києві на Аскольдовій могилі.

Завершуючи свою розповідь, Іван Букавин закликав присутніх бути гідними слави українських героїв.

Відтак член спілки письменників України Ольга Атаманчук прочитала власні вірші громадянського спрямування, а учні музичної школи №2 виконали патріотичні пісні.