Тему активно обговорюють у соцмережі Facebook.

Журналістка “20 хвилин” поцікавилась, що думають про твори з таким змістом тернополяни та фахівці.

Тетяна Кривокульська, бібліотекар

- Не бачу нічого поганого,коли в творах 11 класу є елементи інтиму, бо це життя, але не цей  твір. Це вже якась пропаганда одностатевих зв'язків. Замість того, щоб подавати приклад здорових стосунків та розвивати інститут шлюбу пропагується гомосексуалізм. Звісно, не кажу про те щоб цькувати чи забороняти такі відносини, адже це вибір кожного, та зменшити такі матеріали у відкритому доступі необхідно, тим більше в творах 11 класу, де учні все вбирають, як губки, і наслідують.

Михайло Юристий, студент

- Більшість одинадцятикласників давним-давно дивляться фільми для дорослих в інтернеті, починаючи з класу десь шостого. А в цьому творі просто описується те, що дійсно є. Тому, думаю, що такі твори нічим не зашкодять.

Олена Пасєка, вчитель

- Я за відкритість та відвертість. За те, щоб підлітки отримували свідоме статеве виховання та не сміялися при слові "секс". Але зовсім не потрібно починати це робити таким чином. Думаю, ні вчителі, ні учні не готові правильно сприймати такий текст.

Анна Тарасенко, журналіст

- Такого до біса повно у вільному доступі, як от Люко Дашвар. Хто бажає, може купити і прочитати.. А от щодо шкільної літератури, то вона має бути пізнавальною і навпаки підкреслювати стриманість, і разом із художньою літературою культура читання має формуватися. Низькопробних текстів і тих, що пропагують нетрадиційні цінності не повинно бути у школах.

Ірина Григорчук, філолог

- В 11 класі, думаю, можна. Обмеження в школі на такого роду літературу - “прошлий вєк”. Такі книги пишуться , такі речі відбуваються, це життя , це реальність. Навіщо строїти цю невинність і ставити заборони на нормальні речі ? Якщо там є щось неприйнятне, то краще це обговорити з вчителем на уроці , навчити дітей і на такому прикладі.

Катерина Вербіцька, мама в декреті

- Я вважаю, що це аморально для школярів! У дітей повинно дитинство бути нормальним. Школа має нести хороший приклад і вчити хорошим манерам, а не штовхати дітей до розпусти та аморальності.

Андрій Андрійчук, науковець

- Як працівник освіти, науковець та пастор християнської церкви вважаю неприпустимим, антипедагогічним, аморальним та антисоціальним використання в освіті творів з описом лесбійських, гей, трансгендерних та інших подібних стосунків. Не буду говорити що це протирічить Біблії - Слову Божому, несе в собі демографічну проблематику, яка і так катастрофічна в Україні. Запитаю лиш наступне: як далеко має йти освіта і суспільство ? Спочатку лесбійство, геї, далі зоофіли підіймуть голос і свої твори  в школу понесуть про стосунки з козами і свинями? Ми забули про некрофілів! Як же їх права? Теж в школу, будемо діток навчати азів некрофілії? Спостерігаючи за процесами в державі бачу страшне безумство , однак жевріє надія, що хтось зупинить цей страшний сон.

Богдан Ковальчук, письменник

- Література є найкращим дзеркалом, що відбиває всі без винятку процеси, явища й тенденції, характерні для соціуму в конкретний момент часу. Письменник - це такий собі ретранслятор народу, чиє призначення - показати, як люди з усіма їхніми забобонами, упередженнями, переконаннями та системами реакцій на ті чи інші подразники виглядають в очах стороннього спостерігача. Звісно, вислів, згідно з яким письменник є архітектором людської душі, має право на життя. Але чомусь часто забуваємо, що й людські душі, сукупність усіх нинішніх загальних цінностей тією чи іншою мірою "проектують" письменника як активного учасника соціального життя. Я веду ось до чого. Конкретно в цьому випадку - у випадку оповідання, де згадується жіночий секс, - СУСПІЛЬСТВО спричинилося до появи такої сцени у творі, а не навспак. "Співаю те, що бачу" - саме за таким принципом працює переважна більшість моїх колег, принаймні з числа таких, які претендують на сяку-таку реалістичність їхніх доробків. Отже, не варто думати, чи зашкодить читання згаданого оповідання комусь: по-перше, це аж в одинадцятому класі, коли більшість школярів уже мають більш-менш виражені особливості характеру. По-друге ж, не твори згубно впливають на людей, а люди - на твори. Завжди пам'ятайте, що письменник - якщо він є добрим письменником! - просто показує, як ми всі виглядаємо збоку. Тому коріння проблеми зубного впливу (будь-якого) потрібно шукати не в художніх творах, а у принципах організації суспільних узаємин. "Коні не винні", як кажуть.

Що ви думаєте про підняття теми нетрадиційної орієнтації у шкільних підручників? Пишіть у коментарях!