Хіпстери не признаються, що вони є хіпстерами

Вулицями нашого міста ходить багато хіпстерів. Їх легко впізнати за специфічним одягом, зачіскою, окулярами, сумкою, фотоапаратом. Але справжні хіпстери ніколи не зізнаються, що вони є хіпстерами. Більше того, вони не зізнаються у цьому навіть собі.

 Як пише Вікіпедія, прихильники цієї сучасної субкультури намагаються обігравати образ молодих, сучасних, незалежно мислячих інтелектуалів. Хіпстери цікавляться елітарною культурою і мистецтвом, модою, альтернативною музикою та інді-роком, артхаусним кіно, сучасною літературою тощо.

Студента Макса Собчинського теж часто називають хіпстером. Причому іноді у це навіть закладають негативний контекст.
- Люди, які називають себе хіпстерами, зазвичай показушні та поверхневі, - каже він. - Тому завжди, коли хтось казав, що я хіпстер, заперечував. Коли хтось доводив це жартома — я й заперечував жартома. А коли хтось це казав, аби образити, то і я його ображав. Але нещодавно побачив в Інтернеті смішну картинку, на якій були написані десять заповідей хіпстера. І першою була - “Нікому не зізнавайся, що ти хіпстер. Навіть собі”. І тоді я зрозумів, що щось тут не так...
Зі слів Макса, упізнати хіпстера на вулиці досить просто. А от довести йому, що він хіпстер — це інша справа.
- Це зазвичай люди, які поведені на усьому вінтажному, - продовжує хлопець. - І вони постійно хочуть тобі крикнути на вухо, що вони мають смак. Вони завжди носять із собою старий плівковий фотоапарат — такого зараз ні в кого не знайдеш. Вінтажний одяг зазвичай купують на секонді. Але не соромляться цього, як це часто буває із людьми. Навпаки — хваляться, що придбали ніштяковий піджачок всього за п’ять гривень. І зовсім не зважають на те, що одяг старий та часто обшарпаний. Головне, щоб було вінтажно.
Зі слів Макса, якось в Інтернеті він натрапив на тест, який визначає, наскільки ви хіпстер. Він задля жарту пройшов цей тест та розкинув його друзям.
У тесті було десять завдань, - розповідає студент. - На кожному - три картинки. Із них потрібно вибрати ту, яка найбільше подобається. На зображеннях був різний одяг, окуляри, велосипеди, музичні гурти. Коли пройшов цей тест, виявилося, що я на 80% хіпстер. А один мій друг взагалі був 95-відотковим хіпстером. Хоча в декого цей показник не перевищував 30%. Це, звичайно, тест-жарт, але знову ж таки заставляє задуматися.

Окрім зовнішнього вигляду, з-поміж інших людей хіпстера виділяють ще й захоплення. Вони так само, як і одяг, мають бути небанальними.
- В ідеалі хіпстер - це ніби як людина, яка не зважає на суспільні вподобання і слухає, дивиться та одягає те, що подобається саме їй, - каже Макс. - Та насправді виходить, що ці всі хіпстери вподобують те, що вважається модним серед інших хіпстерів. Це та сама продукція "епл" або артхаусне кіно. Вони будуть дивитися довгий авторський вкрай складний фільм не тому, що їм це подобається. Вони можуть навіть нічого там не зрозуміти. Вони будуть дивитися його, аби сказати: "Так, я це бачив". Бачив стрічку чи слухав пісню, яка є незрозуміла більшості людей. Тому ви всі бидло, а я ні. І саме через такі речі часто слово “хіпстер” тепер серед молоді використовується як образа.
Ще обов’язковим атрибутом справжнього хіпстера є велика кількість “луків”. Фотографії в повний зріст у хіпстерському “бойовому спорядженні”. Бажано в окулярах та із сумкою або ж зі старим фотоапаратом.

- Десь півроку тому тема луків була особливо популярною серед молодіжного гумору, - каже Макс. - Бо ж вони справді так: пішов у магазин за хлібом - “зафігашив” лук. Поїхав з батьками на дачу — бац, і вже маєш лук. Ці фотографії хіпстери постять у своїх блогах, аби хизуватися своїм вінтажним одягом. Хоча іноді, коли це роблять дівчата, буває досить мило.
Наразі хіпстерство є однією з найновіших субкультур в Україні. Хоча у світі це вже достатньо старе явище.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.