«Хто, як не я»: у Тернополі родина загиблого військового Івана Климовича отримала його посмертну нагороду

Анастасія Нагорна

Фото редакції

У залі Українського дому відбулася церемонія вручення посмертних нагород «Почесний громадянин міста Тернополя» загиблим захисникам України. Захід об’єднав родини полеглих, які прийшли вшанувати пам’ять своїх рідних та отримати їхні відзнаки.

За нагородою батька прийшла тернополянка Олена Мельник. Разом із нею онуки Івана Климовича — Владислав та Максим. У руках вони тримали нагороду дідуся, який загинув 30 березня на Харківському напрямку внаслідок прямого влучання.

— Передусім він був Героєм. Із 2014 року був в АТО. Завжди казав: «Хто, як не я», — розповідає донька.

Івану Орестовичу було 57 років. До служби працював охоронцем на «Опіллі». У Тернополі його знали багато людей — як щиру, добру й відкриту людину, яка завжди поспішала допомогти іншим, — зазначає пані Олена.

У родині кажуть: найбільше любив риболовлю. Був рибалкою душею — міг годинами сидіти з вудкою, готувати рибу та пригощати близьких. Навіть на фронті не полишав цього захоплення.

— Ми передали йому вудочку на Харківщину, щоб міг ловити рибу і для себе, і для побратимів, — пригадує донька.

У нього залишилися дружина, син, який нині також служить у ЗСУ, донька та двоє онуків, яких він дуже любив. Саме про них, каже родина, він часто говорив, коли пояснював, чому знову йде захищати країну.

— Я хочу, щоб мої внуки жили під мирним небом, — згадує його слова донька.

Попри біль втрати, каже пані Олена, для родини важливо, що батько повернувся додому.

— Хоч не живий, але ми знаємо, де він є. Можемо прийти до нього. Для нас це важливо, — додає.

Під час церемонії усіх загиблих захисників та цивільних вшанували хвилиною мовчання. Схиляємо голови перед тими, хто віддав життя за Україну.