На підтримку полонених вийшли рідні військових у Тернополі

Яна Полухіна

Вже традиційно у вихідні в Тернополі проводять мирну акцію на підтримку військовополонених і зниклих безвісти воїнів.

Рідні військових і просто небайдужі містяни знову вийшли на вулиці Тернополя із плакатами і прапорами, аби вкотре нагадати мирному місто, що у полоні продовжують перебувати тисячі наших захисників.

24 листопада акцію проводять біля Катедрального собору на вулиці Листопадовій.

Відео дня

На акцію прийшла Христина Задворна. У її тата сьогодні день народження — 55 років. Його він зустрічає у полоні. А вона — на акції у підтримку військовополонених.

— Я знаю, де він є, знаю плюс-мінус про його фізичний і моральний стан, але чогось такого, щоб його обміняли найближчим часом, на жаль, нічого не відбувається. Я тут, щоб нагадати про всіх, я розумію, що це моя відповідальність, в першу чергу, перед моїм батьком зробити все можливе, щоб його чим швидше повернули. Але таких насправді дуже і дуже багато, — розповідає Христина.

На акції багато людей, які переїхали у Тернопіль із Маріуполя. Тут підтримують Маріупольський гарнізон, та, зокрема, полк Азов. Адже ці воїни захищали їхнє рідно місто. Вперше тут Артем Бурховецький. Але наголошує, почати доєднуватися до таких акцій ніколи не пізно.

— Зараз я не маю права сидіти і просто мовчати. Цих людей зараз катують, їх вбивають в полоні за те, що вони захищали своє місто та своїх людей, — говорить Артем.

«Поки ми п'ємо каву, їх катують» — нагадує через напис на своєму плакаті Ірина із Маріуполя.

— У нас дуже багато друзів загинуло під час оборони Маріуполя. Потім під час теракту в Оленівці. Зараз ми хочемо зберегти життя тим, хто в полоні і поки ще живий, але кожного дня їм завдаються тортури , знущаються. Ті, хто виходить зараз, після обмінів, в дуже важкому стані, потребують лікування як психічного, так і фізичного. Це дуже важко, що з нами там роблять, це просто не припустимо у 21 сторіччі. При чому їх катують просто за те, що вони захищали своє місто, нас, і ні в чому вони не винні. Я хочу, щоб наші друзі якомога швидше опинились вдома, — наголошує Ірина Кир'янова.

З початку повномасштабного вторгнення такі акції підтримує Ніна Матвейчук. Каже, наразі близьких у полоні немає, але відчуває необхідність підтримати інших.

— Поки близький і знайомих там (у полоні, - прим. авт.) немає, але у мене чоловік так само воює. Я надіюся, що його доля ця омине. Але у підтримку, солідарність з усіма, хто чекає, сподіваюсь якнайшвидше дочекаються і ми перестанемо виходити. Але поки відчуваю внутрішню потребу прийти і підтримати всіх, хто чекає, і хто там страждає, — наголошує Ніна.