«Поспішав туди, звідки всі намагалися вибратися»: пам’яті бойового медика Віталія Гакала
Під час виконання контрактної роботи хірургом у складі 67-ї окремої механізованої бригади 27 липня загинув бойовий медик, фельдшер екстреної медичної допомоги та студент ТНМУ Віталій Гакало. Йому було 24 роки.
Про загибель захисника повідомили у Тернопільському національному медичному університеті. Там зазначили, що Віталій навчався за спеціальністю «Медицина», працював фельдшером екстреної медичної допомоги, а з початком повномасштабної війни став бойовим медиком.
Слова співчуття опублікували й у міжнародній медичній організації MMR, де працював Віталій. У повідомленні зазначили, що він був відданим своїй справі медиком, який урятував тисячі життів, а його смерть стала великою втратою для команди.
Від «швидкої» — до передової
Віталій Гакало народився 10 серпня 2001 року у селі Заруддя, що на Збаражчині. У 2020 році закінчив Кременецький медичний коледж, після чого почав працювати фельдшером невідкладних станів у Центрі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф на Тернопільській підстанції №3.
У 2022 році вступив до Тернопільського національного медичного університету за спеціальністю «Медицина». Уже в травні того ж року супроводжував бригади екстреної медичної допомоги, які евакуйовували поранених із «Азовсталі».
26 листопада 2022 року Віталій вирушив на Донеччину. За час повномасштабної війни працював на найгарячіших напрямках — у Бахмуті, Часовому Яру, Соледарі, на Лиманському, Покровському та Курському напрямках. Згодом підписав контракт і долучився до лав 67-ї окремої механізованої бригади.
«Не мав наміру стояти осторонь»
Ще за життя Віталій відверто розповів у своєму дописі, як почався його шлях на війні.
На початку повномасштабного вторгнення він намагався вступити до лав Збройних сил України, однак тоді військкомати були переповнені добровольцями, тож йому кілька разів відмовили.
Не бажаючи залишатися осторонь, він подав заявку до Першого добровольчого мобільного шпиталю імені Миколи Пирогова. Саме там отримав перший досвід роботи в зоні бойових дій, рятуючи життя на Донеччині.
Згодом долучився до медичного батальйону УДА «Госпітальєри», де продовжив працювати на передовій та вдосконалювати професійні навички.
У 2024 році Віталій приєднався до міжнародної медичної організації MM Rescue, де працював у передовій хірургічній групі. Саме там, як писав сам медик, він здобув найцінніший практичний досвід у хірургії, травматології та командній роботі.
У своєму дописі, опублікованому восени 2025 року, Віталій писав, що згодом зрозумів: у кожного свій шлях і свій час.
— Тепер я розумію: для кожного свій час і свій шлях. Якщо зараз у вашому житті щось здається незрозумілим — можливо, це просто етап, який готує вас до більшого. Головне — не зупинятися, — написав він.
«Прожив коротке життя, але зробив дуже багато»
За словами старости села Заруддя Андрія Макуха, Віталія пам'ятатимуть не лише як бойового медика, а й як людину, яка завжди була готова прийти на допомогу.
— Наш Герой Віталій Гакало був бойовим медиком. Прожив коротке життя, але те життя було сповнене любов'ю, і він усе віддав для того, щоб рятувати людей, допомагати їм. Коли був удома, також залишався таким позитивним хлопцем, на якого можна було покластися. Наша молитва і наша повага — до тих, хто віддає своє життя, — каже Макух.
Односельчанка Віталія Катерина Мельник у спілкуванні з журналісткою «20 хвилин» згадує, що ще зі шкільних років він вирізнявся щирістю, відповідальністю та небайдужістю.
— Ми навчалися в одній школі. Хоч наше спілкування не було близьким, я завжди пам'ятатиму його як надзвичайно виховану, щиру, добру та розумну людину. Він був одним із тих, хто не стояв осторонь, завжди був активним, відповідальним і відкритим до людей. Обравши професію медика, він присвятив себе найціннішому — порятунку людських життів. Його поважали за професіоналізм, людяність, спокій і готовність допомогти. Такі люди залишають слід не гучними словами, а своїми вчинками, — говорить Катерина Мельник.
Про Віталія на своїй сторінці в Instagram написала й сестра. Вона назвала його своєю найбільшою гордістю.
— Ти був людиною, яка рятувала інших. Ти поспішав туди, звідки всі намагалися вибратися. Ти віддавав своє серце, свої сили, свій спокій, щоб хтось інший зміг обійняти своїх рідних ще хоча б один раз. Але тепер ми ніколи не зможемо обійняти тебе, — написала Ірина.
За свою працю Віталій Гакало отримав низку відзнак. Він став лавреатом конкурсу «Людина року 2025», а також першим стипендіатом імені Героя України Сергія Коновала. Встиг стати фельдшером екстреної медичної допомоги, студентом-медиком, бойовим медиком, хірургом на передовій та людиною, якій довіряли найдорожче — людське життя. Про нього говорять не лише як про військового, а й як про щирого, доброго і відповідального хлопця, який до останнього залишався вірним своєму покликанню — рятувати інших.
Йому назавжди залишиться 24 роки.
Вічна пам’ять Герою!
Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google
