Речі, які зараз здаються звичними, простими і навіть примітивними, у свій час змінили людство.
Ми обрали п’ять винаходів, аби розповісти про історію їхнього виникнення та творців. Складних технологічних речей, як-от паровий двигун чи Інтернет, уникнули свідомо. Натомість зупинились на простих винаходах, які змінили світ.
Спочатку була зброя…
Найдревнішими археологічними знахідками, які без сумніву можна класифікувати як зброю, є списи, яким більше 40 тисяч років. Ними користувалися перші європейці — кроманйонці.
Використання металу для виготовлення зброї почалося з енеоліту (мідна доба – 8-5 тисячоліття до нашої ери прим. авт.). До того основними матеріалами служили дерево, кістка, оброблений камінь. З винаходом бронзи почалась нова доба. З'явились перші фортифікаційні споруди, а з ними й засоби руйнування мурів — тарани та катапульти.
З початком залізної доби (тисяча років до нашої ери – прим. авт.) почалося виробництво зброї із заліза. Перші залізні вироби поступалися бронзовим за якістю, однак вони були доступнішими завдяки більшій поширеності залізної руди. Перші зразки сталевої зброї з'явилися в IV столітті до народження Христа.
До речі, першу зброю, яка дозволяла влучати в ціль на відстані – луки, робили вже в епоху палеоліту (12-11 тис. років тому). Широке застовування вогнепальної зброї почалося в кінці середньовіччя. Проте виникла вона значно раніше. Приміром, першу зброю із застосуванням пороху винайшли китайці ще в VI столітті. Вона називалась хо-пао, мала кулясту форму й була схожою на сучасну гранату.
Щоб використати древньо-китайську зброю, досить було підпалити кулю і метнути її або з рук, або з катапульти. Для того, щоб виготовити хо-пао, сірку, селітру, дерев'яні волокна,олію і миш’як згортали в багато шарів грубого паперу і обмазували смолою.
Колесо винайшли Трипільці
Довгий час науковці вважали, що колесо вперше винайшли в шумерській культурі Месопотамії в кінці IV тисячоліття до нашої ери. А вже звідти воно поширилося по Євразії та Північній Африці.
Проте археологічні знахідки кінця XX століття свідчать про те, що механізм колеса винайшли на території Центральної Європи і саме звідти він потрапив на Близький Схід. Найперші зображення механізму колеса та возів знайшли на території сучасної Польщі, Румунії та в євразійських степах.
На думку фінського вченого Аско Парполи з Гельсінського університету, існують причини вважати, що колесо виникло в трипільській культу на території сучасної України. Версію про європейське походження колеса висунув у 1990-му й німецький вчений Андрес Хойслер. Про знахідки моделей колеса в розкопках трипільських поселень останньої чверті V тисячоліття до нашої ери повідомляли ще у 1981 році й румунські археологи.
Попередниками колеса можна вважати дерев'яний каток, який підкладали під вантаж при пересуванні. Раннє колесо являло собою дерев'яний диск, настромлений на вісь і зафіксований клином. Винахід колеса сприяв розвитку ремесел. Колесо застосовували у гончарній справі, млині, прядильних та токарних верстатах, а згодом й на виробництвах фабрик.
{photo_gallery id=2828|}
Писати почали шумери й єгиптяни
До винайдення алфавіту та писемності люди для передачі інформації користувалися усними та предметними повідомленнями. Про це свідчить одна з давньогрецьких легенд, яку записав Геродот. Вона показує проблеми, які виникали при такому обміні інформацією.
Одного разу персидський цар Дарій отримав послання від скіфів. Воно включало чотири предмети: птаха, мишу, жабу і стріли. Виникло питання, як же інтерпретувати це повідомлення. Цар Дарій вирішив, що скіфи віддають себе в його владу і на знак покірності принесли йому землю, воду і небо, бо миша означає землю, жаба - воду, птах - небо, а стріли - відмову від опору. Проте один з мудреців заперечив Дарію. Він тлумачив послання скіфів по іншому: "Якщо ви, перси, як птахи не відлетите в небо або як миші не зариєтеся в землю, або як жаби не пострибаєте в болото, то не повернетеся назад, уражені цими стрілами". Як виявився згодом, мудрець був правий.
Першими писемностями, які з’явилися майже одночасно (3300-ті роки до нашої ери – прим. авт.), були ієрогліфічна, яку винайшли єгиптяни, і клинописна, яку започаткували шумери. Ієрогліфічна писемність, яка налічувала близько тисячі знаків, поступалися алфавіту шумерській, бо символи часто означали цілі слова чи склади або різні букви, залежно від сполучення.
Клинописна шумерська система письма налічувала близько 600 символів, окремі з яких навіть означали розділові знаки в сучасному їх розумінні. Згодом кількість знаків зменшилась вдвічі. Алфавіт у його нинішньому розумінні винайшли древні греки і почали використовувати з ІХ столітті до нашої ери. Алфавіт налічував 24 основні літери та ще чотири літери, які використовували разом з числами. Саме грецька абетка дозволила створити латинський та кириличний алфавіти.
Важіль – винахід древніх греків
Ва?жіль — простий механізм, в якому тверде тіло може обертатися навколо певної точки, яка називається точкою опори і застосовується для підйому вантажів. Важіль, як і колесо, - один з найважливіших винаходів людства, який не просто полегшив життя, а сприяв стрімкому розвитку ремесел та промисловості.
Одним з перших трактатів, у якому докладно розглядалася проблема важеля, був трактат "Механічні проблеми" невідомого автора з арістотелівських колег. Примітивні варіанти важелів, як-от палиця, сперта на камінь, використовувалися людством з древніх часів. А от повністю зрозумів і зумів сформулювати принцип дії цього простого механізму Архімед. Йому належить крилатий вираз "Дайте меті точку опори і я переверну Землю".
За будовою можна виділити важелі трьох типів. У важелі першого типу точки прикладення сил лежать з різних боків від точки опори. Одна із сил намагається повернути важель за годинниковою стрілкою, інша — проти. Для того, щоб отримати виграш у силі, потрібно, щоб плече, до якого прикладена сила, було довшим за плече навантаження.
У важелі другого типу обидві точки прикладення сил лежать по один бік від точки опори і тягар має менше плече. Щоб підняти тягар, необхідно направити силу вгору. Приклад такого важеля — лом. У важелі третього типу обидві точки прикладення сил лежать по один бік від точки опори, але тягар має більше плече. При цьому потрібно прикладати силу, більшу за тягар.
Іноді важелі використовують не для того, щоб отримати виграш у силі, а для того, щоб отримати виграш у відстані, на яку переміщається вантаж. Приклад такого використання — криничний журавель або будівельний кран. У цьому випадку вантаж легкий порівняно з противагою на кінці протилежного плеча.
Папір – китайський винахід
Китайські літописи повідомляють, що папір був винайдений у 105 році нашої ери Цай Лунем, який був євнухом при династії Хань. До Цай Луня папір у Китаї робили із шовку, який виготовляли з бракованих коконів шовкопряда. Проте така технологія була затратною, а обсяги паперу – незначні.
Цай Лунь подрібнив волокна шовковиці, деревне вугілля та ганчірки. Все це він змішав з водою, а масу виклав на форму - дерев'яну раму і сито з бамбука. Після сушіння на сонці винахідник розгладив грубі листи за допомогою каменів. У результаті вийшли міцні аркуші паперу. Після винаходу Цай Луня процес виробництва паперу став швидко вдосконалюватися. Для підвищення міцності почали додавати крохмаль, клей, природні барвники. Основною сировиною для паперу стала деревина.
До Європи папір потрапив не скоро. Ось що писав про це французький вчений Авенель: "Він прийшов з Китаю дуже повільним шляхом, із середньою швидкістю, можливо, сто кілометрів на сто років. У 650 році його бачили в Самарканді, в 800 році – в Багдаді, в 1100 році він дійшов до Каїра, потім пройшов по березі Африки, переплив через Середземне море і довго не міг перейти французького кордону.”
На початку 7 століття спосіб виготовлення паперу стає відомим в Кореї та Японії. А ще через 150 років через військовополонених потрапив до арабських країн. У XI-XII століттях папір з'явився в Європі, де незабаром замінив тваринний пергамент. З XV-XVI століть у зв'язку з впровадженням друкарства виробництво паперу швидко зростає. Папір виготовляли дуже примітивно — ручним помолом маси дерев'яними молотками в ступі і вичерпуванням її формами із сітчастим дном.
Велике значення для розвитку виробництва паперу мав винахід у другій половині XVII століття розмелювального апарату— ролу. У кінці XVIII століття роли вже дозволяли виготовляти велику кількість паперової маси.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
Miltansh Mil
Anonymous