П'ятий рік після розстрілів — винуватці не покарані, слідство триває

Так, на початку лютого 2019 року ЗМІ облетіла інформація від Генпрокурора про те, що досудове слідство у справі Майдану завершене і Генпрокуратура має усі докази для передачі справи до суду. Однак згодом адвокат родин героїв Небесної сотні, так і начальник управління спецрозслідувань Генпрокуратури спростували цю інформацію. Мовляв, не може завершитись справа, якщо ще не всі слідчі експерименти проведені та не всі свідки допитані.

До такого повороту родичі героїв поставились по-різному. Вони, попри біль та виплакані за п'ять років сльози, переконані, що коли-небудь час все розставить по місцях. А наразі вони моляться, щоби смерть їхніх дітей не була марною та сподіваються, що пам'ять про них назавжди  залишиться у наших серцях. 

“Вже нічому нема віри”

 Тернопільщина, нагадаємо, втратила  під час розстрілів на Майдані п'ятьох вихідців. 
Першим став 29-річний  Олександр Капінос із села Дунаїв Кременецького району. Його знали як громадського активіста та патріота і далеко за межами Тернопільщини. Як розповідали родичі Сашка, є дві версії причин смерті їхнього сина. В одній йдеться про те, що він отримав 18 лютого поранення на Майдані внаслідок вибуху гранати, в іншій йдеться, що в у нього стріляли. Не знають, як же насправді було і його друзі із “Волинської Січі”: на той час хлопці були поділені на групи, і та, у якій був Олександ Капінос, мала іти відпочивати.

- Ми шукали свідків, ми шукали відео, але за цей час так нічого нового не почули, - розповідає мама Сашка Олена Капінос. - Може хтось і бачив, як поранили сина, може боїться...Невідомо, чи дізнаємось ми коли-будь правду взагалі. Слідство, заяви прокуратури — не хочеться коментувати. П'ять років минуло...Чи слідство зумисне затягують, чи направду так довго працюють, не знаю. Вже нічому нема віри.

Після смерті Сашка Капіноса його рідні та рідні почали втілювати у життя його задуми. Так, вже давно працює спортзал у Дунаєві, проводиться патріотичний табір, а його друзі зняли про нього фільм-спогад. Окрім того, щороку у селі, у районі проводяться заходи, присвячені його пам'яті. 

- У вересні 2018 року була започаткована громадською організацією “Родина Героїв “Небесної сотні”” відзнака імені Сашка Капіноса, - додає пані Олена. - В її рамках щороку проводиться конкурс проектів на тему, яка відповідає напрямках діяльності сина. Це культура, історія, традиції.

За словами пані Олени,  вона та рідні були на презентації проекту переможця у Полтаві торік. Також каже, що тішить, що втілили свої проекти на тематику, якою займався Олександр навіть ті, хто не отримав перемоги. 

“Зробили все, що могли”

 Не очікують чогось надзвичайного від результатів розслідування і батьки наймолодшого Героя Небесної Сотні Назарія Войтовича — 17-річного студента Тернопільського кооперативного коледжу, уродженця села Травневе Збаразького району. Хлопця застрелили 20 лютого. Однак рідні переконані, що Небесна сотня зробила все, що тоді могла для країни, і повернула хід її історії на 180 градусів. 

- Слідство триває. Поки що нічого нового нема, хоча Луценко і зробив заяву, - розповідає батько Назарія, Юрій. -  Там ще на Майдані ідуть слідчі експерименти, опитуються свідки.  Відкладається поки що у Києві будівництво музею, меморіального комплексу. В принципі,
 нам щороку обіцяють одне і те ж. І навіть, якщо слідство завершиться, то що — покарають  тих, хто стріляв, а тих, хто віддавав накази? Вони ж у бігах...

Як розповідає батько Войтовича, сьогодні уже нерідко можна почути негативну оцінку Євромайдану, виходу на нього молоді, їхньої жертви. Мовляв, то ні до чого доброго не призвело. Однак люди не повинні забувати, заради чого молодь тоді вийшла на Майдан.

- Так, сьогодні багато хто скаржиться, бо нема грошей, дорога комуналка, - додає пан Юрій. - Але хлопці йшли на Майдан не заради дешевого газу.  Я кажу, що ці хлопці все зробили від себе можливе, бо вони історію країни перевернули на 180 градусів! А далі ми повинні працювати над розвитком країни, над економікою. Небесна сотня вже нічого замість нас не зробить, вони своє пройшли і відстояли. А будувати і працювати треба тим, хто нині живе.

джерело відео: Спільний проект Національного музею Революції Гідності  та ГО “Родина Героїв Небесної Сотні”

Біль не проходить

Досі важко переживає смерть сина Оксана Костенко — уродженця села Зубрець Бучацького району Ігоря, вбитого 20 лютого.  Він навчався на п'ятому курсі географічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. Був журналістом інтернет-видання «Спортаналітика», активним дописувачем «Вікіпедії».За дописування навіть посмертно отримав звання «Вікіпедиста року”. Як розповідала пані Оксана, хлопець ще й жив спортом. Тож тривалий час навіть згадка про спорт краяла душу, бо його так любив син, а сина — нема. 

- Я знаю про слідство тільки те, що кажуть по телевізору, - розповідає Оксана Костенко. - І розумію, що вона стоїть на місці. Влада то робить якісь заяви щодо завершення слідства у справі розстрілу Майдану, але як на мене, то вона вже просто хоча позбавитися її. У Київ по справі розстрілу їздить мій чоловік, я ж як не могла навіть згадувати про ті події, так і не можу. Мені важко спілкуватись на цю тему, важко бути присутньою на чомусь, пов'язаному із розслідуванням, то ж про подробиці і далі дізнаюся від свого чоловіка. А він і далі розказує мені те, що не ранить мене занадто. Я, як не могла подивитися ці відео, які є про події в лютому 2014 року, так і не можу.

Полегшення, за її словами, приносить спілкування із іншими батьками загиблих героїв Небесної сотні.

- Щороку проводяться заходи, присвячені Небесній сотні. Зокрема, заходи у пам'ять про Ігоря, - додає вона. -  На четверту річницю у Львові була відкрита аудиторія його імені, встановлене погруддя, - додає вона. - Героїв пам'ятають. Але час не лікує.  Самі знаєте, як мама любить своїх дітей і як вона переживає їхню втрату. Тож мені важко спілкуватись із тими, хто не мав втрати, а їм важко — зі мною.  Мені простіше спілкуватись із іншими батьками героїв, бо в нас спільне горе.

 Ще одним вихідцем із села Зубрець Бучацького району 21-річний Василь Мойсей. Навчався він у Луцьку на 4-му курсі на реабілітолога. Планував, за словами батьків, вступати ще й семінарію, хотів стати священиком як старший брат. Також купив  земельну ділянку у Ківерцях на Волині, на якій хотів звести будинок. Але не судилось –  20 лютого його вбили. Як розповідав його батько, син з листопада їздив на Майдан. Був там дев'ять разів і на дев'ятий раз якраз його і вбили. 

джерело відео: Спільний проект Національного музею Революції Гідності  та ГО “Родина Героїв Небесної Сотні”

З'явилось ще одне відео

 Натомість і далі вірить у те, що з часом винуватці таки будуть покарані, відомий нині волонтер, заступник голови ГО “Родина Героїв Небесної сотні” батько 19-річного Устима Голоднюка із Збаража Володимир. Устима,  нагадаємо, вбили на Майдані 20 лютого. Він на той час був студентом Бережанського агротехнічного інституту. Як розповідала про нього його мама в одну з річниць після трагедії, він ніби був народжений для того, щоб стати воїном. Це, попри материнське бажання вберегти дитину та внутрішній протест, відчувалось його поглядах на життя, діях, вчинках.

 джерело відео: Спільний проект Національного музею Революції Гідності  та ГО “Родина Героїв Небесної Сотні”

- Так сталося, що з'явилося ще одне важливе відео для розслідування, але про нього слідчий не повідомив свого керівника і так далі, - каже він. -  Відтак про це не було відомо у Генпрокуратурі. Нині ж ще опитуються свідки, зокрема з цього відео, проводять слідчі експерименти.

Окрім того, за словами пана Голоднюка, є причини і у відтягуванні із будівництвом меморального комплексу. Наразі воно пов'язане з тим, що підрядник ще не виконав всіх робіт, необхідних для початку будівництва. 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.