Село Зубрець втратило у Києві двох - Ігоря Костенка та Василя Мойсея

- У школі ми розпочинаємо уроки з лінійки. Вшановуємо загиблих земляків хвилиною мовчання, молитвою, Гімном України, - каже директор школи села Зубрець Марія Ткачівська.

Василь Мойсей завершив Зубрецьку школу і не забував рідне село, розповідає директор.

- Він часто навідувався сюди до батька, адже мама з сестрою давно живуть в Італії, - каже пані Ткачівська. - Сам Василь жив у Луцьку, де навчався на четвертому курсі факультету соціальних комунікацій і реабілітації університету розвитку людини “Україна”.

Хлопець приїхав на Майдан до Києва вночі з 18 на 19 лютого. Він помер в 17-й лікарні у Києві — снайпер влучив йому в серце. Бронежилет Василеві не допоміг. Куля пошкодила важливі кровоносні судини. На своїй сторінці у соцмережі незадовго до смерті він написав: “Краще вмерти вовком, ніж жити псом”.

На похороні – 3000 людей

Ігор Костенко із Зубреця навчався на п'ятому курсі географічного факультету Львівського національного університету ім. І. Франка. Також працював журналістом видання "Спортаналітика". Його знайшли вбитим двома пострілами в голову 20 лютого під Жовтневим палацом.

- Батьки Ігоря були на заробітках у Санкт-Петербурзі. Сестра навчається у Дніпропетровську. Хлопець часто приїжджав до рідного села, до бабусі з дідусем, - розповідає пані Ткачівська.

Ігор був життєрадісним, цілеспрямованим, вольовим та наполегливим. Він дуже багато читав, знав історію, додає директор школи.

- На похороні я спілкувалася з товаришем Ігоря, який разом із ним був у Києві, - каже вона. - Саме він першим розпізнав Ігоря серед десятків тіл, які лежали вкритими. Хлопець спочатку упізнав черевики товариша, потім - ще й куртку. Відкинув покривало і був шокований. Ігор лежав мертвим.

Тіло хлопця з Києва до села супроводжував місцевий отець Юрій, який із перших днів був на Майдані, додає жінка. На похорон хлопця з'їхалися близько 3000 людей із різних міст.

- У школі плануємо встановити меморіальну дошку героям України – Ігорю Костенку та Василеві Мойсею, - каже вона. - А вулиці, де жили ці хлопці, назвуть їхніми іменами. Також я спілкувалася з громадою наших односельців, які живуть в Америці. Вони готові профінансувати у селі спорудження меморіального комплексу.

В його очах не було страху

Ігор Костенко їздив на Майдан від початку протестів, розповідає його одногрупниця Ірина Баляс. Востаннє вона бачила хлопця наприкінці січня.

- Він часто розповідав нам про Майдан і ми пишалися ним. В його очах ніколи не було страху. Ігор усе робив свідомо, - каже дівчина. – Наші студенти теж їздили на Майдан. Але якщо ми працювали в інформаційній частині або волонтерами, то Ігор завжди був там, де стріляли. На передовій, у найгарячіших точках. У Києві разом із ним був його друг, випускник нашого факультету. Він розповідав, що просив Ігоря зупинитися, але той сказав: "Або воля, або смерть! За Україну!" і пішов уперед.

У червні Ігор мав захистити магістерську роботу на тему "Індустрія туризму у Львівській області" та отримати диплом, додає одногрупниця.

- Загинули справді найкращі люди, - каже Ірина Баляс. - Дуже їх шкода. На похороні один із афганців жалкував, що дуже пізно познайомився з Ігорем. Адже він був тим, хто мав будувати Україну. Ми мало знали про Ігоря. Він ніколи не рекламував себе, а тихо робив роботу. Виявилося, що він був активним дописувачем “Вікіпедії”, а ми навіть про це не знали.

Як повідомляє “Вікіпедія”, Ігор Костенко дописував під ніком Ig2000. За два з половиною роки участі створив понад 280 статей, зробив понад 1600 редагувань. Також там йдеться про те, що Ігор захоплювався футболом, був фанатом львівських “Карпат”. Мріяв про сім'ю, хотів відкрити свою електростанцію.

Стежте за новинами Тернополя у Facebook, Telegram, Instagram, Viber та YouTube.