«Вишиті сорочки Тернопільщини: від минулого до сучасного» представили у День Незалежності

Яна Полухіна

У стінах драматичного академічного театру імені Тараса Шевченка презентували виставку «Вишиті сорочки Тернопільщини: від минулого до сучасного». Експозиція об’єднала понад сотню автентичних і відтворених вишиванок із різних куточків краю, відкривши глядачам багатство традицій, забутих технік і сучасних інтерпретацій.

«Вишиті сорочки Тернопільщини: від минулого до сучасного» представили приміщенні Тернопільського драматичного академічного театру імені Тараса Шевченка у День Незалежності. Виставка-презентація об’єднала понад сотню вишитих сорочок.

— З’явилася ідея поглибити знання і дати людям інформацію про тернопільські сорочки. Ми дуже багато знаємо про Борщівську сорочку, вона занесена до нематеріальної спадщини України, а Підволочиськ, а Гусятин, а Теребовля? Це неймовірні скарби. І от ми почали це робити: і архів, і бібліотека, і приватні колекції, колекції музеїв, ми це все збирали, відшили вже 25 старовинних сорочок, яким 100-150 років. Це був великий перший крок, а далі збирання і відновлення, відшивання сорочок. Тут представлена ціла колекція майстринь, які відтворюють. І плюс творимо нові сучасні сорочки, — розповідає колекціонерка, дослідниця Тетяна Головань.

Відео дня

Робота тривала півроку, додає дослідниця. Над виставкою працювали майстрині творчого об’єднання «Берегиня», яке творить на базі бібліотеки для дорослих №4 «Етно-центр».

— Найперше, щоб люди знали правду і розповідали своїм дітям, самі вибирали і носили ті сорочки, які є правдивими. Не пошиті трудолюбивими працівниками інших народів, а наших українських господинь. Сорочка – це не просто рух голки з ниткою за правилами, це вкладення думок, настроїв, побажань тієї людини, яка вишиває. Тобто будь-якій людині не дозволиш вишивати сорочку, треба її знати. Це все записується у цю тканину, — додає Тетяна Головань.

Також метою проєкту є зацікавити людей вишивати і носити вишиті сорочки. Під час виставки присутні могли черпати натхнення у представлених роботах, тут розповідали про фасони, крій та колористику сорочок різних епох.

— Особисто мені близька до серця ще Заліщицька вишивка. Надзвичайно дрібненька, її деколи плутають із Борщівською. Є сорочки надзвичайних технік, які зустрічаються тільки в тому регіоні. Тому що лінія річки Дністер, по ній доправляли особливі нитки, і цей південний край дуже розвинений, орнаментика його, колористика, це неймовірна енергетика, — наголошує пані Тетяна.