«Ввели в оману і художника, і мене»: що заявила відповідачка у справі Марчука

«Ввели в оману і художника, і мене»: що заявила відповідачка у справі Марчука
Фото редакції

Два судові засідання тривали вступні слова учасників у справі за позовом художника Івана Марчука. Одна з відповідачок Тамара Стрипко, яка повністю визнає позов, пригадала обставини підписання договору про передачу прав на зображення картин художника та заявила, що ініціатором його укладення був Михайло Апостол.

Вступні слова сказали учасники у справі за позовом художника Івана Марчука. Це зайняло два судових засідання. Нагадаємо, митець оскаржує договір, яким у 2020 році нібито надав виключну ліцензію на використання авторських прав на зображення своїх картин чотирьом людям — Ігорю Апостолу, Михайлу Синиці, Сергію Павленку і Тамарі Стрипко.

У суді 18 листопада своє ступне слово сказала представниця відповідача Ігоря Апостола у суді Оксана Притула. Зазначимо, самого Ігоря Апостола на судових засіданнях не було.

«При всій повазі до митця»

— Передусім хотіла би зазначити, що відповідач Апостол, так само, як, думаю, і Синиця, і Павленко, з великою повагою ставляться до шановного позивача, до митця і абсолютно жодним чином ніколи не мали наміру в якийсь спосіб ввести в його оману, — розпочала своє вступне слово Оксана Притула.

Представниця Апостола знову зауважила, що ніби то ця справа могла вже давно закінчитися підписанням мирної угоди, але ніхто цього не пропонував, а на запропоновані умови мирової угоди від відповідача Павленка позивач письмово не відреагував.

—  Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним. Тому, при всій повазі до митця, я навіть не сумніваюся, він абсолютно адекватна людина, він міг і мав розуміти, що відбувається. Друге питання: як цю проблему доносять до нього його наближені люди? Ми вважаємо, що все ж таки ця проблема створена від нерозумінням митцем, яка є суть цього ліцензійного договору , — каже Оксана Притула.

Учасники запитували у представниці Апостола, зокрема, обставини підписання договору її клієнтом. Адже, нагадаємо, відповідачі не бачили або не пам’ятають, як Ігор Апостол підписував оскаржуваний договір, а експертиза встановила, що підпис Апостола взагалі йому не належить.

— Деталей мені невідомо. Я знаю тільки, що в загальних рисах брали участь зі сторони Апостола, участь в переговорах, укладенні в обговоренні умов, відповідно підпис на договорі належить Ігорю Михайловичу (Апостолу). Це все, що мені відомо, — відповіла Оксана Притула.

«Михайло Апостол і був ініціатором»

Після цього своє вступне слово сказала відповідачка Тамара Стрипко, яка повністю визнає позов. Вона пригадала день, коли підписували ліцензійний договір, і що тому передувало. Відповідачка переконана, 21 травня 2020 року ввели в оману і художника, і її.

— Михайло Апостол ввійшов у довіру до художника, представляючись земляком. Саме Михайло Апостол і був ініціатором так званого ліцензійного. Синицю я побачила вперше 12 травня 20-го року на день народження художника. Під час привітань Марчука Апостол Михайло оголосив про подарунок для гостей, і це були футболки і зображення творів Марчука, — пригадала Тамара Стрипко.

Тоді, з її слів, відповідача Михайла Синицю представили їй як підприємця, який виготовив ці футболки. Далі художник попросив пані Стрипко, ніби то на прохання Михайла Апостола, надіслати на чиюсь електронну адресу пропозицію щодо сувенірної продукції. Що вона і зробила. Це було перед підписанням оскаржуваного договору.

— 21 травня Михайло Апостол зателефонував до мене і запросив спуститися в кафе. Він пояснив, що зустрічався з Іваном Степановичем (Марчуком), погодив деякі питання і хотів би зі мною їх обговорити, оскільки про це попросив Марчук. Апостол був не сам. Там вже був Синиця і  Павленко, якого я тоді побачила вперше. Мені показали друкований текст. Сказали, що це погоджено із Марчуком і мова про імідж художника. Крім запевнень, що з художником все погоджено, Михайло Апостол стверджував, що надруковане і принесене ними немає ніякої юридичної сили без нотаріального посвідчення, — веде далі Тамара Стрипко.

Відповідачка повідомила, що їй про такі домовленості нічого не було відомо і художник їй нічого такого не розповідав. Після чого, каже Тамара Стрипко, Михайло Апостол запропонував поїхати до Івана Марчука в майстерню. Що вони і зробили.

— Коли ми прибули за адресою, до майстерні він (Михайло Апостол) не зайшов, зіславшись, що має інші справи. Мене це дещо здивувало, але не насторожило. Я підкреслюю, ми вважаю його порядною людиною. У майстерні нас чекав Іван Степанович. Я йому пояснила, що ці люди від Апостола із якоюсь угодою, що вони ніби погодили попередньо з ним викладене у текст і. Сказаний мною Марчук не підтвердив і текст не читав. Весь час Синиця стояв поряд із Іваном Степановичем і наголошував, що це договір про імідж, він не має на сьогодні ніякої юридичної сили, але ви його підпишіть. Маестро дійсно поставив свій підпис. І звернувся до мене: «Підпиши і ти», — розповідає Тамара Стрипко.

Коли учасники пішли і у майстерні залишились Тамара Стрипко і Іван Марчук, вона запропонувала художнику разом перечитати підписану угоду. Із перших сторінок, говорить відповідачка, вони зрозуміли, що зміст документу неприйнятний. Тому в той же день Іван Марчук зателефонував до, як вони думали, ініціатора цього договору — Михайла Апостола.

— Марчук категорично формулював, що: «Мені не потрібна ця угода. Я нічого не хочу знати, я ніяких прав я не передаю, і не мені не має в цьому і найменшої потреби». І, судячи по його коментарях після завершення цієї розмови, Апостол запевнив, що «на цьому кінець, дорогий маестро, та ви можете навіть порвати ці папірці», — каже у вступному слові пані Стрипко.

І на тому відповідачка вважала, що питання із договором закрите, він не має юридичної сили. Аж до 2024 року, коли Івану Марчуку не стало відомо, що є люди, які вважають цей договір дійсним.

Також пані Стрипко зауважила, що думала, підписантом договору був Михайло Апостол, а не Ігор Апостол, якого вона тоді не знала і на сьогодні жодного разу, каже, не бачила. 

Додамо, до відповідачки Стрипко було чимало запитань у відповідача Михайла Синиці. Частину з питань суддя зняв через повторення і через те, що відповідачка вже давала на них відповідь раніше. Але цей процес зайняв чимало часу. Судове засідання, яке розпочалося близько 9.05 ранку, завершилось після 13 години.

Наступне засідання має відбутись третього грудня.

Справа Івана Марчука

Нагадаємо, оскаржуваний договір Іван Марчук і четверо відповідачів уклали у 2020 році. Художник нібито надав виключну ліцензію на використання авторських прав на зображення своїх картин терміном на 100 років. І зробив це за 10 тисяч гривень і п’ять відсотків ліцензійних платежів.

— Це ліцензія, дозволи на використання зображень створених ним (художником, — прим. авт.), так як в договорі прописано, на момент його укладення. Тобто зображень картин. Але зображення картин використовуються постійно. Тобто не можна провести виставку без використання зображення картин, навіть на рекламі, на флаєрі, на вивісці використовують ці зображення. І Марчук позбавлений такого права на його відомі і цінні зображення творів. До речі, самим договором передбачено, в тому числі, обов’язок Марчука надати їм оригінали картин за їхнім запитом, — наголошувала Наталія Калініченко.

Пізніше Іван Марчук, додає представниця, випадково дізнався, що підписав договір, яким передав права на зображення своїх творів. Художник був переконаний, що документ мав інший зміст і не був чинним, і що його ввели в оману.

— Він дізнався, що контрагентів виноробів стали чужі люди запитувати, чи мають вони дозвіл на використання творів Івана Степановича. Тоді він зрозумів, що цей договір хтось вважає чинним. Тому документ ми віднайшли, уточнили інформацію і вирішили подати позов про визнання недійсним, — розповідала представниця. 

Подякуй журналісту гривнею icon Подякуй журналістці гривнею
...
Яна Полухіна - авторка цього матеріалу. Ви можете подякувати їй та надихнути на нові корисні матеріали
Закинути на Банку

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google

keyboard_arrow_up