Звільнені з полону тернополяни повертаються додому (оновлене)

Про звільнення полонених повідомляє прес-служба облдержадміністрації. За їхньою інформацією, Олексій Кодьман та Василь Гулька потрапили в полон у листопаді 2015-го під час виконання бойового завдання. А Володимир Бачинський – у січні 2016-го. Про звільнення останнього станом на вечір середи, 27 грудня, достовірної інформації ще не було. Така з'явилась, у четвер, 28 грудня.

Весь цей час тривали перемовини щодо їх звільнення і лише тепер, за формулою 74 на 306, наших бійців відпустили. Серед звільнених - 16 перебували в полоні луганських бойовиків, ще 58 – у полоні донецьких.

Обмін 27 грудня - це перший за майже півтора року обмін полоненими між Україною і так званими «республіками»

- Олексія Кодьмана зустрічав батько і дві сестри, - каже координатор волонтерської групи громадської організації “Схід та Захід єдині” на Тернопільщині Василь Конько. – Наразі вони ще не повернулись з Києва. Звільнені з полону ще мають пройти медобстеження з Києва. Але додому, попередньо, мають уже повернутись на Новий Рік. Емоцій своїх, словами не передати – дві доби ніхто не спав.  Вдячні Богу.

За словами Василя Конька, зараз мало-хто готовий говорити про подію, аби не нашкодити і не образити . Можливо, якщо  звільнені захочуть розповісти, то і самі розкажуть. Наразі ж треба час і для звільнених з полону, і для родин.
- Я схиляю голову і перед хлопцями, яким довелось  пройти крізь таке випробовування, - каже він. – І перед родинами, які понад два роки чекали їх з полону. То неабияке випробовування.

Про  емоційну зустріч полонених, сльози батьків та коханих, пише у "Фейсбуці" і тернопільська волонтерка Лілія Мусіхіна. Утім, більше поки що не готова розповідати. 

- Вони повернулись! Плакали від щастя батьки і кохані, - написала Лілія Мусіхіна. -  Тримали віднайдених татусів за поли бушлатів малюки.Старші діти безперестанно повторювали слово "тато", мовби перекочували в роті карамельку, смак якої призабули... Квіти і прапори, радість і сльози...Я вперше побачила наживо тих, про кого лише чула від згорьованих батьків. Я дякувала їм за те, що не зламались. Обнімала мам і плакала разом з ними...Хотілось віддати їм цілий світ, Захистити від усього злого... Та я - ніхто.  І нічого цього не можу. Я можу лише радіти за них і радіти разом з ними. І думати потай про тих, кому сьогодні не пощастило вихилити п'янкий келих Свободи. Про тих, хто досі у застінках сепаратистів..

Стежте за новинами Тернополя у: Facebook, Telegram, Instagram, Viber та YouTube.