Їдять тухле м'ясо і їздять на танках

Фото - Борис Гавран

Про Ісландію нам відомо небагато. Не надто туристична, холодна, нерозпіарена країна. А на що там, власне, дивитись? Виявляється, що ця країна може здивувати усім – від дивацьких гастрономічних смаків (наприклад, оселедець із варенням) до нереальних природних ландшафтів.

1000 років – без змін

Не дивно, що про Ісландію нам відомо так мало, адже вона лише близько сотні років тому почала відкривати себе іншим. Відірвана від світу, десь в Атлантиці між американським континентом та Європою, була заселена лише наприкінці Х століття.

Ізоляція від континентів та близькість до Полярного кола зумовили особливості характеру та стилю життя ісландців.Фото - Борис Гавран– Ісландці дуже цінують свої традиції, особливо мову, – розповідає мандрівник Юрій Шивала. – Мова практично не зазнавала змін із моменту появи, майже 1000 років. У ній немає слів іншомовного походження. Діє спеціальна комісія з мовних питань, яка дбає про чистоту ісландської мови. Зокрема, коли в світі виникає нове поняття – наприклад, "комп'ютер" – то ця комісія має розробити ісландський аналог на його позначення.

Жителі суворого острова, за словами Юрка, дуже стримані, врівноважені, не визнають розкоші. Тут немає зіркових готелів чи дорогих авто. У столиці немає хмарочосів, а є переважно будинки на дві-три родини. Архітектура - в одному стилі, мінімалістична, кольорова. Кожен будинок має віконниці і оббитий бляхою – захист від постійних вітрів.

– Ісландці підходять до усього дуже практично. Навіщо дорогі авто, якщо проїхати багатьма дорогами можна лише позашляховиком або й взагалі танком? Так, деякі громадяни як домашнє авто купують собі танк, адже лиш він проїде сніговим бездоріжжям узимку, в часи снігових штормів, – зауважує Юрій Шивала.

130 вулканів, 700 гейзерів

Населення Ісландії – 325 тисяч осіб. Половина з них живе у столиці – Рейк'явіку. Містечка розташовані вздовж узбережжя, неподалік від траси-1 – кільцевої дороги, що охоплює весь острів. Центральна частина Ісландії – тундра, де ростуть лише трави і мохи. Жити і пересуватись тут людині практично неможливо, тож на цій території – доісторичне царство льоду та живої природи. Тундра займає 63% площі острова, льодовики – близько 10%. Решта – людям.Фото - Борис ГавранОскільки Ісландія розташована на континентальному розломі, то там, як у горниці доброго коваля – все кипить, гріється і готове вибухнути іскрами у будь-який момент.

– Ця країна – велике геотермальне джерело, – каже Юрко. – Цивілізовано можна покупатись у закладі "Блакитна лагуна" у Рейк'явіку за 40 євро. Але це ж можна зробити і в гарячих джерелах біля дороги. Роздягаєшся, стрибаєш у джерело і насолоджуєшся! Тільки шапку не знімай, бо ж надворі зима, змерзнеш.Фото - Борис ГавранВ Ісландії є понад 700 гейзерів. Тут же і гейзер Ґейсір, що дав ім'я цьому природному феномену. Думали, що він вже недіючий, однак після серії землетрусів у 2000-х він знову забив. Одним із вартих уваги є і Стоккур, який б'є на висоту до 70 метрів кожних 5-10 хвилин. Однак пересічний гейзер, за словами мандрівника, б'є кожних двадцять хвилин на висоту 20-30 метрів.

Невеликий острів вміщує 130 вулканів. Більшість із них вже згасли, але частина ще гуркотить і куриться димом. Усі пам'ятають виверження вулкану Ейяф'ятлайокютль у 2010 році, коли хмара попелу на декілька днів паралізувала авіасполучення у Європі і частково в США. Вулкан Катла став злою драконихою у творі Астрід Ліндгрен, про Геклу теж згадали у легендах та міфах.

Усе дороге і ще дорожче

Чи добре живеться ісландцям на цій пороховій бочці? Та наче добре, не скаржаться. До кризи 2008 року ця країна займала дуже високі позиції у світових та європейських рейтингах благополуччя. Після кризи ледве піднялась, бо очікуваної підтримки ЄС не отримала. Однак зараз в ісландців все гаразд. Тут навіть є чимала діаспора поляків, які летять сюди на заробітки.

– Саме тому в Ісландію зручно летіти лоукостами з Польщі, – розповідає Юрко. – За 120-150 євро можна злітати в одну сторону, і це дуже вигідно.Фото - Борис ГавранОднак, за словами Юрія Шивали, країна дуже дорога. Проживання в хостелі в сезон обійдеться в 60-70 євро за ніч, у несезон – 20-30 євро. Тож він радить брати з собою намет і ночувати в кемпінгах, що суттєво здешевить поїздку. Громадський транспорт дорогий і ходить рідко, тому мандрівник радить орендувати машину для компанії. Каже, що надійний автомобіль обійдеться у 40 євро на день і стільки ж "з'їсть" бензин. Однак так можна і побачити більше, і зекономити.

Їжа – теж недешева. Обід чи вечеря у звичайній кафешці "заберуть" із вашої кишені 25-40 євро. Тому Юрко радить на ту ж суму закупитись у супермаркеті (найдешевший – " Бонус") – вистачить на два-три дні.

Їсти мертвечину і запивати шнапсом

У кожній країні треба скуштувати національну страву. Однак в Ісландії таке частування може стати серйозним випробуванням. Адже національною стравою ісландців є тухле акуляче м'ясо.

Хаукарль – національна страва вікінгів. У безплідній Ісландії чи не єдиний спосіб добути їжу – рибальство. А у голодні роки згодиться риба усяка. Навіть північні гренландські акули, м'ясо яких отруйне через високий вміст сечової кислоти та аміаку. Тож, щоб позбутись отрути, вікінги рубали акулу на шматки і закопували на три місяці. М'ясо починало розкладатись і з нього природним шляхом витікала отрута. А потім протухлі шматки підвішували і підв'ялювали, перш ніж вживати в їжу.

Порція хаукарля у Рейк'явіку обійшлась Юрієві Шивалі в 5 євро. Вона включає чотири невеликих кубики м'яса та порцію шнапсу.

– Відчуття, немов з'їдаєш шматок мертвечини, вона б'є в горло, ніс – і ти вже весь смердиш тією мертвечиною, нашатирем, аміаком і ще незрозуміло чим. Не дивно, що вони дають шнапс, аби запити – хоч трохи перебиває той запах, – ділиться враженнями Юрко. – Я зрозумів, що вони їдять акулятину не тому, що смачно, а лише з глибокої поваги до традицій.

Чорні пляжі і крижані печери

На що ще дивитись в Ісландії? На природу. В усіх її проявах.Фото - Борис ГавранУ національних парках варто помилуватись гейзерами та водоспадами. Не оминути водоспад Ґульфос – найбільший і неймовірно красивий. Треба побувати і на водоспаді Сельянафосс, де можна зайти за потік та погуляти крижаною печерою.

– Дуже страшно, адже бурулька може відірватись, впасти – і усе, тебе нема. Але враження від відвідин печери варті ризику, – каже Юрій.

На узбережжі є містечко Вік (за нашими мірками село, за їхніми – місто) з населенням 500 осіб. Тут неймовірні чорні вулканічні пляжі та дуже красиві скелі.

– Неможливо словами передати враження, коли сидиш на скелі і дивишся, як внизу розбираються 20-30 метрові хвилі штормової Атлантики, – мрійливо згадує мандрівник.Фото - Борис ГавранЗа словами хлопця, красу Ісландії неможливо передати словами – на неї треба дивитись. І на веселково-кольорову рослинність, і на лінивих тюленів та шумне птаство, і на блакитні льодовики, які сповзають у море, і на білих ведмедів, що припливають сюди, як туристи на айсбергах, з Гренландії.

– Головне, тепло вдягайтесь! – усміхається Юрко. – Бо хоч тут і гріє Ґольфстрім, але змерзнути дуже легко.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.