Кузьма у Тернополі: "В мене не робота, я бавлюся"

Андрій Кузьменко каже, що здійснив свою дитячу мрію – стати далекобійником. Зараз він багато їздить і отримує від цього задоволення. Цікаво, що на своєму імпровізованому дитячому автобусі із патика та колеса від велосипеда він їздив саме до Тернополя

 

Неймовірним почуттям гумору та щирістю здивував Андрій Кузьменко тернопільських журналістів під час свого нещодавнього приїзду до Тернополя.

Відео дня

- Я не звертаю уваги, якщо нормальна людина я і на Василь відгукуюсь.

А ще Кузьма запевнив усіх, що 21 грудня ніякого кінця світу не буде, бо в нього корпоратив у Донецьку.

- Як проходить день Кузьми?
- Я навіть як пізно ляжу, то рану встану. Пік творчої активності для мене - з 9.00 до 12.00, після 13.00 в мене вже життя йде на спад. Коли приходжу на зйомки програми "Дача", яку зараз транслюють на ICTV, то важко буває. Бо я ненавиджу дачу по-перше. Коли у всіх дітей було дитинство, в мене була дача. Всі йшли грати футбол, я йшов гній носити. Тому я пішов на цю програму тільки тому, що там працюють мої колєги.

Як ти вибрав своє основне заняття – музику?
- Це до мене прийшло спонтанно. Мамам з татом запхали мене до медінституту. Ногами-руками пхали. Але я думаю, шо медицина тільки виграла від того, що я прибив диплом мамі на стінку, а не почав лікувати. Зараз це все добре. А тоді батьки мріяли, щоб син був в білому чепчику, а він преться в Запоріжжя на "Червону руту". Я тоді щось прогарчав і мені третє місце дали. А може, це тому, що я впав в пожежний басейн. Ми тоді випили по пляшці вина, бо переживали. А якраз фонограми пустили, я дивлюся, не встигаю. Пішов через басейн, послизнувся і впав. Вийшов до публіки,як іхдіандр, все з мене капало. Уявіть, що мама собі думала. Така притирка була десять років.

- Часто буваєш у Тернополі?
- Мій інститутський колега - з Тернополя. Він жив біля залізничного вокзалу. Тому я в Тернополі був мільйон разів. Коли з Пелехом подружились, теж час приїздив. В Тернополі багато чого бачив. Але про область, мабуть, знаю більше, ніж про місто.

Як жінка витримує такого чоловіка, як ти?
- Думаю, що я кльовий чоловік і тато. А моя дружина розумна дуже. Все залежить від того, як я до них з донькою ставлюся. Якби дружина відчула мінімальну фальш, я б зразу отримав білий квиток і розлучення. Моя дружина – це моє багатство. Вона колись пожертвувала своєю кар’єрою ради сім'ї, ще в той момент, коли мені нічого не світило. До речі, Світлана - чудовий художник. Взагалі не знаю, як вона зі мною перебула ті перші десять років. Бо в голові - нуль, в кишені - нуль. Наймані квартири, таракани як горобці… Постійно псевдо-богемні тусовки вдома. Я собі ліг спати, вона все мила, прибирала.

- Чи почувався хлопчиком Андрійком, вже будучи відомим?
- В мене постійно так буває. Набагато легше сприймати все, що відбувається зі мною через призму хлопця не п’яти років, а 11-12-ти. Я собі так живу. В мене не робота, я бавлюся. Я міг би собі найняти якогось чувака, щоб мене возив. Але я мріяв бути далекобійником. Я мав патик з прибитим колесом від ровера. В мене був такий автобус і я їхав саме на Тернопіль. Я знав всі зупинки, графік. До речі, я ціле життя мріяв стати далекобійником і я ним став. Я ганяю! Недавно вернувся зі Стамбулу. Ще я купив собі рацію, слухаю, що далекобійники плетуть на вулицях. Супер!

- Що читає Кузьма?
- От зараз читаю "Вбивчу досконалість" Пітера Джеймса. Дуже кльова книжка про генного інженера, який мав клініку на кораблі і постійно плавав. Через те, що закони різних країн забороняли йому тим займатися, він працював на нейтральних водах. Іноді я Ірвіна Ялома читаю. Бо хочеться чогось інтелектуального. До речі, Булгакова в аудіо мусив послухати, бо інакше ну ніяк він мені не заходив. Я слухав "Майстра і Маргариту" дуже довго, поки їхав з Києва до Болгарії, а з Болгарії до Києва. Загалом я не гурман. Раніше на класику взагалі крізь пальці дивився. Достоєвський мені зайшов недавно. Це специфічні речі. Це катастрофа, що дітям викладають в школі. Мене травмували, тому 25 років знайомства з класикою мені випало.

- Ти - автор книги “Я, Побєда і Берлін”. Що ще плануєш написати?
- Як поживу 150 років, то ще щось напишу. Мені ліньки дуже. В мене десь є 60 сторінок нової книги. В армії був друг Паштет - кандидат біологічних наук. Йому світила або тюрма або армія, тому що він хотів отруїти свого декана. Мені пощастило з цією людиною прожити півтора року тумбочка в тумбочку. Він брав їжу зі столової в армії, клав у шафу, вона там два тижні пихтіла, потім проростали якісь гриби. Він якось їх підготовлював і їв. А потім записував враження. А коли він вже потухав, тоді я вже записував…Так що я вирішив, що має бути книга “Я, Паштет і армія”. Але коли воно вийде, не знаю… Бо писати важко, а на аудіо треба гарно говорити літературними словами без матюків. Я так не зможу. Взагалі я консерватор, люблю запах типографної фарби, шурхотіння сторінок.

- Над чим ще працюєш зараз?
- В айфоні купа функцій, то є що робити. До речі, завдяки йому з’явилася пісня “Мам”. Я їхав в тумані з Хмельницького в Коломию, стало страшно, не бачив нічого. Я натиснув кнопку і почав розказувати. “Я завжди мріяв написати пісню про маму” – це було якраз в той момент. В 43 роки захотілося до мами…

Довідка
Андрій Кузьменко (Кузьма) народився 17 серпня 1968 року у Самборі на Львівщині, хоча дитинство та шкільні роки провів у Новояворівську. Мати Андрія — викладач музики, батько — інженер. Першим поштовхом до меломанії була пісня The Beatles Lady Madonna, яку Кузьма почув на збірнику зарубіжної естради у 1979 році, коли йому було 10 років. 30 червня 1989 року була записана перша пісня проекту, у який входили Кузьма, Рой і Шура. Через декілька днів його назвали “Скрябін”. У 1994 році Кузьма одружився зі Світланою— дівчиною, яка вчилася з ним у паралельних класах. У 1997 році у них народилася донька Марія-Барбара.
 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.