Кузьма у Тернополі: "В мене не робота, я бавлюся"

>Він зізнався, що зараз неймовірно щасливий, а також поділився своїми мріями та переживаннями. А почуття гумору лідера гурту "Скрябін" не могло залишити без посмішки нікого. Так, на питання, на яке зі своїх імен Кузьма, Скрябін чи Андрій він відгукується, співак відповів:

- Я не звертаю уваги, якщо нормальна людина я і на Василь відгукуюсь.

А ще Кузьма запевнив усіх, що 21 грудня ніякого кінця світу не буде, бо в нього корпоратив у Донецьку.

- Як проходить день Кузьми?
- Я навіть як пізно ляжу, то рану встану. Пік творчої активності для мене - з 9.00 до 12.00, після 13.00 в мене вже життя йде на спад. Коли приходжу на зйомки програми "Дача", яку зараз транслюють на ICTV, то важко буває. Бо я ненавиджу дачу по-перше. Коли у всіх дітей було дитинство, в мене була дача. Всі йшли грати футбол, я йшов гній носити. Тому я пішов на цю програму тільки тому, що там працюють мої колєги.

Як ти вибрав своє основне заняття – музику?
- Це до мене прийшло спонтанно. Мамам з татом запхали мене до медінституту. Ногами-руками пхали. Але я думаю, шо медицина тільки виграла від того, що я прибив диплом мамі на стінку, а не почав лікувати. Зараз це все добре. А тоді батьки мріяли, щоб син був в білому чепчику, а він преться в Запоріжжя на "Червону руту". Я тоді щось прогарчав і мені третє місце дали. А може, це тому, що я впав в пожежний басейн. Ми тоді випили по пляшці вина, бо переживали. А якраз фонограми пустили, я дивлюся, не встигаю. Пішов через басейн, послизнувся і впав. Вийшов до публіки,як іхдіандр, все з мене капало. Уявіть, що мама собі думала. Така притирка була десять років.

- Часто буваєш у Тернополі?
- Мій інститутський колега - з Тернополя. Він жив біля залізничного вокзалу. Тому я в Тернополі був мільйон разів. Коли з Пелехом подружились, теж час приїздив. В Тернополі багато чого бачив. Але про область, мабуть, знаю більше, ніж про місто.

Як жінка витримує такого чоловіка, як ти?
- Думаю, що я кльовий чоловік і тато. А моя дружина розумна дуже. Все залежить від того, як я до них з донькою ставлюся. Якби дружина відчула мінімальну фальш, я б зразу отримав білий квиток і розлучення. Моя дружина – це моє багатство. Вона колись пожертвувала своєю кар’єрою ради сім'ї, ще в той момент, коли мені нічого не світило. До речі, Світлана - чудовий художник. Взагалі не знаю, як вона зі мною перебула ті перші десять років. Бо в голові - нуль, в кишені - нуль. Наймані квартири, таракани як горобці… Постійно псевдо-богемні тусовки вдома. Я собі ліг спати, вона все мила, прибирала.

- Чи почувався хлопчиком Андрійком, вже будучи відомим?
- В мене постійно так буває. Набагато легше сприймати все, що відбувається зі мною через призму хлопця не п’яти років, а 11-12-ти. Я собі так живу. В мене не робота, я бавлюся. Я міг би собі найняти якогось чувака, щоб мене возив. Але я мріяв бути далекобійником. Я мав патик з прибитим колесом від ровера. В мене був такий автобус і я їхав саме на Тернопіль. Я знав всі зупинки, графік. До речі, я ціле життя мріяв стати далекобійником і я ним став. Я ганяю! Недавно вернувся зі Стамбулу. Ще я купив собі рацію, слухаю, що далекобійники плетуть на вулицях. Супер!

- Що читає Кузьма?
- От зараз читаю "Вбивчу досконалість" Пітера Джеймса. Дуже кльова книжка про генного інженера, який мав клініку на кораблі і постійно плавав. Через те, що закони різних країн забороняли йому тим займатися, він працював на нейтральних водах. Іноді я Ірвіна Ялома читаю. Бо хочеться чогось інтелектуального. До речі, Булгакова в аудіо мусив послухати, бо інакше ну ніяк він мені не заходив. Я слухав "Майстра і Маргариту" дуже довго, поки їхав з Києва до Болгарії, а з Болгарії до Києва. Загалом я не гурман. Раніше на класику взагалі крізь пальці дивився. Достоєвський мені зайшов недавно. Це специфічні речі. Це катастрофа, що дітям викладають в школі. Мене травмували, тому 25 років знайомства з класикою мені випало.

- Ти - автор книги “Я, Побєда і Берлін”. Що ще плануєш написати?
- Як поживу 150 років, то ще щось напишу. Мені ліньки дуже. В мене десь є 60 сторінок нової книги. В армії був друг Паштет - кандидат біологічних наук. Йому світила або тюрма або армія, тому що він хотів отруїти свого декана. Мені пощастило з цією людиною прожити півтора року тумбочка в тумбочку. Він брав їжу зі столової в армії, клав у шафу, вона там два тижні пихтіла, потім проростали якісь гриби. Він якось їх підготовлював і їв. А потім записував враження. А коли він вже потухав, тоді я вже записував…Так що я вирішив, що має бути книга “Я, Паштет і армія”. Але коли воно вийде, не знаю… Бо писати важко, а на аудіо треба гарно говорити літературними словами без матюків. Я так не зможу. Взагалі я консерватор, люблю запах типографної фарби, шурхотіння сторінок.

- Над чим ще працюєш зараз?
- В айфоні купа функцій, то є що робити. До речі, завдяки йому з’явилася пісня “Мам”. Я їхав в тумані з Хмельницького в Коломию, стало страшно, не бачив нічого. Я натиснув кнопку і почав розказувати. “Я завжди мріяв написати пісню про маму” – це було якраз в той момент. В 43 роки захотілося до мами…

 

Довідка
Андрій Кузьменко (Кузьма) народився 17 серпня 1968 року у Самборі на Львівщині, хоча дитинство та шкільні роки провів у Новояворівську. Мати Андрія — викладач музики, батько — інженер. Першим поштовхом до меломанії була пісня The Beatles Lady Madonna, яку Кузьма почув на збірнику зарубіжної естради у 1979 році, коли йому було 10 років. 30 червня 1989 року була записана перша пісня проекту, у який входили Кузьма, Рой і Шура. Через декілька днів його назвали “Скрябін”. У 1994 році Кузьма одружився зі Світланою— дівчиною, яка вчилася з ним у паралельних класах. У 1997 році у них народилася донька Марія-Барбара.
 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.