Чому Олена двічі зникала о 2-ій годині ночі

Під час першого прем’єрного показу комедії «Олена не прийшла додому», що відбулась 9 червня у Тернопільському драмтеатрі ім. Т. Шевченка, кожен міг упізнати себе й чітко побачити актуальні проблеми сучасного суспільства. Постановку за п’єсою сучасного українського драматурга Олександра Володарського здійснив режисер драмтеатру заслужений діяч мистецтв України В’ячеслав Жила. Побачити новинку можна також 13, 15, 16, 20 і 23 червня.

Актори чудово зіграли вимогливих батьків і сучасних дітей, а також передали цілий спектр емоцій. Глядачі щиро сміялись із комічних сімейних сцен, з історії дитинства Йосі, а під кінець другої дії дехто розчулився аж до сліз від розповіді Олени про Ігора, мурашки по шкірі бігали від його пісні під гітару та від щемливої телефонної розмови із сином.

•  Це вистава про кохання, про любов, про несподівані зустрічі, які в нас в житті відбуваються, – каже режисер-постановник заслужений діяч мистецтв України В’ячеслав Жила. –  Часом вона смішна, часом щемлива, тому що на сцені є побутовий шар і фантастичний. Ми іноді забуваємо, що щастя поруч із нами.

Нічні зникнення доньки і внука

З нагоди закриття 88-го театрального сезону тернопільські шанувальники Мельпомени на дві години потрапили у квартиру головної героїні Олени, де стрімко розвиваються і комічні, і драматичні події.

О другій годині ночі мати 24-річної Олени прокинулась від розуміння того, що її донька не прийшла додому. Про це вона з тривогою повідомляє своєму чоловікові, який, нычого не пыдозрюючи, собі спокійно спав. В результаті подружжя починає з’ясовувати стосунки і визначати винних у тому, чому їхня дочка так себе поводить.

Чудовою режисерською знахідкою є розвиток подій одразу ж на двох планах – на передньому подружжя сперечається, а їхні думки візуалізуються на задньому плані. Так з’являється теща тата Олени – Тетяна Сергіївна, яка вирішила звільнити свою внучку від надмірної опіки батьків. Жінка переїжджає жити до доньки та зятя, натомість у її квартирі поселяється внучка. За пів року Олена приходить до батьків, аби познайомити їх із своїм нареченим. Але замість майбутнього чоловіка вона заходить до своїх батьків із маленьким синочком Левчиком на руках.

Відтак події переносяться на 18 років уперед. Батьки Олени знову ж таки о другій годині ночі з’ясовують, що їхній онук Левчик, як і його мати у свій час, не прийшов додому. На цьому перша дія завершується.

Сестри шукають маму, Йосі – кохану

Друге зникнення Олени стається через кілька десятиліть у тій же квартирі теж о другій годині ночі. Цього разу дві доньки головної героїні від різних чоловіків виявили, що їхня мати не прийшла додому. Сестри намагаються згадати, хто останнім бачив маму і чи нічого не казала вона про свої наміри. Глядачі дізнаються, що старша донька Олени Саша – веганка. Вона наполягає на тому, аби всі правильно харчувалися. Цим дуже дратує свою молодшу зведену сестру Аню. Остання навчається на психолога, часто пропускає пари і, як виявилось, вона ще й вагітна. Сперечаючись, дівчата пригадали, що мама створила свою сторінку у соцмережі. Заглянувши туди, вони побачили, що Олена зареєструвалась на сайті знайомств. Саша і Аня зацікавлено розглядають претендентів, котрі по черзі з’являються на задньому плані сцени. Врешті Саша йде мити посуд і знаходить записку від мами. Та повідомляє, що вирішила влаштувати своє особисте життя і подається до Ізраїлю, де на неї чекає закоханий ровесник із паралельного класу на ім‘я Йосі. Доньки вирішують їхати в аеропорт, аби зупинити маму. Проте не встигають, бо до вильоту залишається 40 хвилин.

А вже наступного дня у двері їхнього помешкання подзвонив Йосі. Він не дочекався Олени, тож вирішив сам прилетіти і забрати її з доньками до себе. Дівчатам він розповідає свою комічно-драматичну історію. Йосі – єдина дитина в сім’ї лікарів, тому його оберігали, «як унікальний артефакт». Бабуся Роза – лікар-гігієніст навіть роботу покинула і всіляко захищала внука від бактерій і мікробів. Тому навіть його нічний горщик тримала на другій полиці у холодильнику. Через таку посилену опіку Йосі перехворів усіма відомими дитячими хворобами, мав алергію на лактозу, домашніх тварин тощо.

Він не мав друзів. Тож чи не єдиною розвагою були хом’ячки і гра на барабані. У дорослому віці Йося став музикантом і хом’ячником – розводив цих тваринок. Одружитися не міг, бо мамі не подобалася жодна з імовірних наречених. Йосі приїхав за Оленою, бо зрозумів, що вона для нього, – як зірка, до якої завжди прагнув. До того ж мама уже померла, тому її схвалення не є конче потрібним. Має Йосі і свій план щодо доньок Олени. Дізнавшись про вагітність Ані, каже, що видасть її заміж за свого племінника-шахматиста.

Доленосна зустріч в аеропорту

Під час цієї розмови додому повертається Олена. Як виявилось, вона добу пробула в аеропорту. Там несподівано для себе зустріла чоловіка, в якого одразу ж закохалась. Ним виявився військовий Ігор. Саме він подарував їй свій мобільний телефон, коли помітив, що її власний дуже невчасно розрядився під час важливої розмови.

Вистава закінчується дзвінком у двері. Йосі відчиняє і приносить Олені зарядний пристрій від мобільного. Жінка стрімголов вибігає, аби наздогнати Ігора. Зал вибухає шквалом оплесків.

• Вистава дуже сподобалась, – каже глядачка Альона Авакян. – Приємно, що цього разу на сцені так багато молоді, до того ж у постановці йдеться про проблеми сучасного суспільства, піднімаються актуальні питання батьків і дітей, самореалізації жінки, пошуки щастя і любові. Хочу відзначити й вдале музичне оформлення вистави. Сподобались танцювальні номери і пісня Ігора, а також двоплановість постановки.

Інша глядачка Оксана Стебельська також у захопленні від побаченого.

• Сьогодні я вкотре переконалася в неперевершеності нашого театру, – каже вона. – Я отримала величезне задоволення, переглядаючи виставу. Це моя річ. І «Вуйцьо з крилами» чудова робота, але для мене «Олена не прийшла додому»  – це найкраща  постановка сезону. Прекрасна гра, танці, музика! Актори, як завжди, молодці! Шикарно! Дякую!

До речі, над новою постановкою працювали упродовж трьох місяців. У комедії із двома зникненнями, тобто двома різними історіями про Олену, задіяна більшість молодих акторів. Щоразу вистава інша, бо ролі виконують різні склади артистів. Так, маму Олени Аню грають заслужена артистка України Оксана Малінович і актриса Ольга Скала, батька Сашу – заслужені артисти України Андрій Малінович і Микола Бажанов, бабусю Тетяну Сергіївну – народна артистка України Наталія Лемішка і актриса Світлана Обуховська, молоду Олену – актриси Наталія Липка, Маргарита Василишин, Наталія Черненко. Натомість у другому зникненні роль дорослої Олени виконують актриси Світлана Вітрак та Алла Кулішевська, її старшу доньку Сашу грають Наталія Черненко та Олена Складан-Демчук, молодшу доньку Аню – Оксана Яцишин і Мар’яна Гураль, закоханого Йосі – Сергій Бачик і Юрій Черненко, уявного Йосі – Віталій Луговий та Ігор Наконечний. В ролі Ігора – заслужений артист України Олександр Папуша та актор Євген Лацік.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.