Унікальні табірні вишивки, створені на чорному сукні з шинелей наглядачок хірургічним шовком, який фарбували медичними препаратами – акрихіном, стрептоцидом і зеленкою, а також понад 20 ґерданів представлені на виставці, яку 21 травня відкрили у Тернопільській міській бібліотеці №4 для дорослих, що на бульварі Д. Галицького, 6.
Ці речі створили невсипущі руки легендарної зв’язкової УПА світлої пам’яті Лідії Романчук. Надали їх для виставки донька пані Лідії, відома лікарка і письменниця Леся Коковська-Романчук та внучка, журналістка Наталка Колтун.
Відео дня
Мені чомусь завжди здавалося, що бабця житиме вічно, – каже Наталка Колтун. – Вона любила співати, гарно одягнутися, взутися на підбори, намалювати губи яскраво-червоною помадою. А ще дуже хотіла навчити мене плести ґердани. У нашому сімейному архіві є світлина, на якій я, мама і бабця у чорних вишиванках. Це був 2013 рік, коли трагічно загинув мій брат і ми носили траур, тож бабця вже у досить похилому віці вишила гладдю нам із мамою ці вишиванки. Моя і мамина вишиванки залишилися, а бабцина пішла разом із нею під землю.
Під час відкриття виставки відбулася прем’єра документального фільму від Студії документальних фільмів «Білий птах» режисера Сергія Кривоноса «Берегиня».
Це інтерв'ю з Лідією Романчук ми записали ще в листопаді 2003 року, – каже організатор події, голова ГО» Школа борщівської народної сорочки», майстер народних ремесел художньої вишивки, член Національної спілка майстрів народного мистецтва України Вікторія Кривоніс. – Я тоді була тільки присутня на інтерв'ю, ідея, запис, режисура і монтування фільму належать Сергію Кривоносу. Вже тоді мене здивувала сила духу і мужність цієї жінки. Вона знала багато пісень, створювала унікальні вишиті речі у нелюдських умовах і це допомогло їй вижити у нелегкі часи.
Валера Матів
Марина reply Валера Матів
Валера Матів reply Марина
Марина reply Валера Матів