Про що львівському художнику Ярославу Станчаку "розповідають" дерева

Яскраві кольори, дивовижні образи і стани дерев, влучні й дещо романтичні назви картин – усе це вражає і створює особливу ауру виставки картин «Дерева» львівського художника Ярослава Станчака. Експозицію відкрили 16 січня у тернопільській галереї «Бункермуз». Оглянути роботи можна до 5 лютого.

Ці полотна хочеться розглядати зблизька і на відстані, насолоджуючись зображенням і роздумуючи над змістом, який митець заклав у них.

Цікаво, що на створення серії «Дерева» Ярослава Станчака надихнуло однойменне оповідання Бруно Ферреро. В ньому розповідається про те, що дідусь звернув увагу свого онука на дерева такими словами: «Подивись, як вони важко працюють». Онук заперечив, мовляв, дерева просто стоять. Але старенький пояснив, що вони своїм корінням пробивають землю, а гілля спрямовують у небо, борючись із вітром, аби той не забрав небо від землі.

• Мені захотілося присвятити серію робіт цим прекрасним велетням, – каже автор картин. – Малюючи ці дерева, я намагався передати настрій, певну мить, яку переживає дерево в даний момент.

Ярослав Станчак працює фотографом у газеті «Експрес». Наразі у його доробку є лише єдина завершена серія робіт «Дерева». Про інші серії не розповідає, додає лише, що працює над ними. Загалом у творчому доробку художника є портрети, міські та морські пейзажі. Був час, коли пан Ярослав працював в Італії. Там малював архітектуру Неаполя, море, Везувій.

• Натура щоразу надихає, але не завжди хочеться її копіювати, а передавати побачене на полотні по-своєму, – пояснює художник.

Митець створює свої полотна з допомогою олійних фарб і мастихіна. Картини виглядають об'ємними, завдяки багатошаровому накладанню фарб. Пан Ярослав каже, що працювати доводиться швидко, бо техніка виконання вимагає цього, адже фарба швидко густіє і тоді важко щось моделювати. Тож на створення картини витрачає пів дня. Однак потім треба довго чекати, аби все висохло.

Дерева, які зобразив на полотнах, живуть в уяві митця, хоча деякі він побачив на вулиці.

• Коли пишу картину, то відпускаю свою руку і вона творить те, що диктує їй уява і підсвідомість, – каже Ярослав Станчак. – Над цією серією я працював три роки – у 2016-2019 роках. Для мене дерево є частиною людського життя, адже воно нас супроводжує від колиски й до труни. З дерева ми отримуємо меблі, плоди, тепло тощо.

Кожна робота має назву - "Спокій", "Надія", "Квітковий ранок" тощо. Митець каже, що вони приходять до нього в процесі творчості.

Останнім часом Ярослав Станчак помітив, що більше тяжіє до синіх кольорів, проте у своїй палітрі намагається використовувати різні барви, адже всі вони для нього цікаві по-своєму.

• Шкодую, що не потрапила на виставку Ярослава Станчака, яка була у Львові, там він представив більше творів, – каже відвідувачка галереї Інна Поліщук, яка приїхала з Черкащини. – У мене дещо містичне відчуття, коли я дивлюсь на ці картини. Через них передаються емоції і настрій художника, його ставлення до світу. Тут представлена сукупність різних образів і настроїв. Для мене це виставка-емоція – від ностальгії до радості, до сподівання, тут є ранок, вечір, день, ніч.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.