Спільно створені ілюстрації до неіснуючих книжок представили у Тернополі художники Сергій та Ілля Школяри

На відкриття, яке відбулося 27 грудня, завітав лише Сергій Школяр. Він сказав, що до окремих робіт доклалася і його дружина Марина Шавиріна-Школяр. Син не приїхав, бо зайнятий навчанням, до того ж він ніяковіє від надмірної уваги до себе. За словами художника, ця експозиція є результатом міксу із почерків двох рук, адже працюючи над одним твором, батько і син взаємодоповнювали один одного.

• Це виставка двох художників, – зазначив Сергій Школяр. – Одному – 12 років, іншому – 43. Мені бракувало натхнення та ідей, а синові – технічних навичок. Ми об’єдналися і так з’явилися ці твори.

У галереї представлені роботи з серії «Казки». В них немає ні початку, ні кінця. Вони висмикнуті з однієї історії, тож пан Сергій називає їх «коміксами однієї картинки».

• Це придумав Ілля, – каже чоловік. – Він запропонував зробити коротесенькі історії. Починалося все з того, що я йому розповідав про шкільні предмети. Іллі було нудно, тож я вирішив якось це графічно показати на прикладах. Він це підхопив і почав мені задавати запитання та задачі. Так поступово в нас виросла графічна серія.

Батька і сина на нові роботи надихають книжки та фільми. Зокрема на центральну картину експозиції їх надихнув персонаж книжки «Найлегший човен у світі».

• Там був такий коротенький епізод про міфічну істоту, яка являла собою острів з ведмежою, риб’ячою і людською головами, – пояснює митець. – Туристи відправилися на пошуки цієї істоти-остова. Їм здалося, що вони віднайшли бажане. До цього усю ніч перелякані просиділи в наметі, а зранку виявили, що хтось украв їхній ліхтарик. Тож подумали, що це була саме ця міфічна істота. Я запропонував синові намалювати її.

Ще одна великоформатна робота, на якій багато різних відтінків зеленого кольору і зображені вигадані тварини, котрі дещо схожі на динозаврів, за словами Сергія Школяра є рецептом північного сяйва. Над зображенням Ілля написав: «Щоби побачити північне сяйво потрібна лампа, зеленка, сіль і поглянути вгору». Так юний художник розуміє північне сяйво.

Сергій Школяр додав, що Ілля малює з шести років, адже зростає в сім’ї митців, тому щодня бачить, як працюють батьки. Тож малювати хлопчина почав спонтанно, а потім під керівництвом батька, взявся за творчість організовано. Просив татуся домалювати щось на його картинах і навпаки.

• Ілля не лише малює, а й робить невеличкі скульптури з непотребу, – каже пан Сергій. – Ми планували показати їх тут, але згодом вирішили не змішувати. Можливо, завітаємо у Тернопіль з окремою виставкою цих скульптур.

Митець звернув увагу присутніх на роботу свого сина «Корови не несуть відповідальності», яка спочатку насмішила його самого. На малюнку Ілля зобразив корову, яка знесла яйце. На батькове зауваження про те, що корови не несуть яйця, хлопець філософськи відповів: «Ти хотів сказати, що корови не несуть відповідальності».

З гордістю Сергій Школяр розповів про синів арт-бук. Ідея видати його виникла у друзів мистецької родини, коли вони бачили у соцмережах жарти і карикатури Школяра-молодшого.

• Я помітив, що це смішить дорослих, – каже батько хлопця. – Тож друзі запропонували укласти збірку. Ми з дружиною погодились. До речі, це вона збирала і зберігала малюнки та казки Іллі.

Загалом виставка  двох Школярів – це ілюстрації до неіснуючих книжок, сюжети яких придумав 12-річний Ілля. Вони не мають закінчення і початку. Одна з робіт хлопчини називається «Вийди геть», на якій зображена жіночка із золотим зубом. Юний художник пояснив батькові, що це продавчиня з радянського магазину.

Вибір похмурих тонів, які переважають на картинах, Сергій Школяр аргументував тим, що спочатку син захопився графікою, а потім перейшов на фарби. Спершу хлопчик пробував малювати чистими фарбами, а згодом, на наполягання батька, став їх змішувати. Пан Сергій вважає таку кольорову гаму жартом, сарказмом, іронією.

• Мій син за характером спокійний і веселий, – додає чоловік. – Він, як і всі діти, любить дивитися мультики, особливо захоплюється мультсеріалом «Час пригод» про хлопчика і собаку. Можливо звідти й береться абсурд і сюрреалізм у його роботах.  Я стараюся йому читати перед сном, бо він більше тяжіє до точних наук.

До речі, про творчість Іллі Школяра однокласники і вчителі не знають. Хлопчик не дуже хоче цим ділитися. На уроках малювання йому навіть кажуть, що він дуже погано малює.

Сам Сергій Школяр каже, що почав малювати пізно. Спочатку освоїв декілька професій, і лише тоді зрозумів, що хоче творити. Для нього процес творчості схожий на те, як прийти додому і дивитися телевізор. Хоча додав, що в їхній квартирі телевізора немає. Всю потрібну інформацію отримують з Інтернету.

Окрім малювання, творча сім’я Школярів захоплюється походами в гори, поїздками в різні міста, вилазками на природу.