Створив 10 метафоричних образів лісу: у "Бункермузі" незвична виставка художника із Полтави

Молодий, красивий, харизматичний і талановитий. У свої 28 полтавський художник Вартан Маркар’ян є членом Національної спілки художників України, Стипендіатом Президента України 2016-2017 років (різьблення по дереву, Національна спілка майстрів народного мистецтва України), Стипендіатом Президента України для молодих митців у сфері образотворчого мистецтва у 2018 р. Займається живописом, графікою, скульптурою та різними видами сучасного мистецтва. У його творчій біографії – персональні й групові виставки, резиденції. Уже кілька років поспіль працює над темою урбаністичного, промислового пейзажу, досліджуючи в живописі діалог між людиною й містом.

У тернопільській галереї «Бункермуз» Вартан Маркар’ян представив 10 великоформатних графічних робіт, створених у 2017-2018 роках із серії «Небезпека шукає казку». Експозиція має назву «Пробираючись тільки пошепки». Оглянути її можна до 28 серпня.

— Пробираючись тільки пошепки — метафора життєвого підземелля, де краще не галасувати, бо можна спричинити обвал, проходити його треба крок за кроком, промовляти слова лише пошепки, доки не досягнемо просвітлення, ініціації, — пояснив Вартан Маркар'ян назву своєї виставки.

Ліс як метафора перешкод

На відкритті експозиції у Тернополі митець зустрічав відвідувачів у літній сорочці з принтом, на якому море і пальми, джинсових шортах і кросівках. На стінах – його картини, а на стелі – нон-стоп проекція цих творів, поєднаних у відеоряд.

• Ці картини про те, як людина потрапляє в ліс і шукає своє «я», – розповідає Вартан Маркар’ян. – На те, чому саме вона потрапляє туди, мене наштовхнули дві попередні серії моїх картин «Дим» і «Урбан», в яких я досліджував діалог людини і міста. Адже в сучасному місті людина відчуває себе, наче стаффаж (термін із пейзажного живопису, що означає маленькі фігури людей і тварин – прим. ред.), бо місто її перетравлює, з’їдає. Наприклад, коли ми приходимо на роботу, то щодня віддаємо їй свої емоції. Відтак вони викидаються в небо, як дим із заводів. Тому люди стають прозорими силуетами-оболонками. Для того, щоб набратися сил людина втікає в ліс, але там зіштовхується з іншою проблемою – вона спершу має віднайти себе.

Митець пояснив, що ліс – то метафора життєвих перешкод. Серія «Небезпека шукає казку» називається так тому, що в кожній казці герой не знає, чим все закінчиться, проте все завжди завершується хепіендом та ініціацією.

• Так само відбувається і в нашому житті, – каже художник. – Тож ми маємо більш спокійніше переступати через гілки, завали, пробиратися крізь них, тоді все завершиться гарно.

Авторська техніка граттаж

Вартан Маркар’ян додає, що в лісі можна заблукати, а можна просто відключити всі внутрішні маячки і ходити, думаючи про щось своє. Це дозволить відокремитись від життя в соціумі і заглибитись у світ природи. Так можна щось віднайти, обдумати, знайти нові ідеї.

Художник використовує авторську техніку руйнації попереднього шару зображення, котра дещо нагадує дитячу техніку прошкрябування — граттаж. У його графічних роботах переважають темні кольори – чорний та сірий із вкрапленнями білого, жовтого і червоного.

• Коли я беруся за новий твір, то вже маю певний задум, проте кінцевого результату ніколи не знаю, бо під час роботи може відбутися ряд змін, – каже автор експозиції. – Адже творчість – це досить спонтанний процес, що залежить від настрою та обставин.

Проекція картин на стелі

На виставці Вартана Маркар’яна картини, що висіли на стінах, можна було побачити і в проекції на стелі.

• Я поєднав усі ці роботи в один фільм, бо це своєрідна доріжка нашого життя, де хащі – то наші думки, – пояснює художник. – Зрештою тут кожен бачить свою метафору.

Людині, яка не може віднайти себе чи перебуває у депресії, Вартан Маркар’ян радить займатися улюбленою справою, робити це від серця, не припиняючи рух уперед, тоді неодмінно відбудуться позитивні зміни.