Лікар за професією, квітникар і селекціонер за покликанням. Більшу частину свого життя він присвятив вирощуванню квітів і створенню нових сортів. Відомий тернополянин Ігор Хорош каже, що з дитинства марив біологією і вчився читати не з букваря, а з журналів «Малятко», «Барвінок» і  «Цветоводство».

Зараз він вирощує квіти, займається їх реалізацією, творить нові сорти, організовує виставки. Пан Ігор – засновник і незмінний голова суддівської колегії Української спілки ірису, член Української, Американської, Італійської та Середньоєвропейської ірисових спілок, суддя міжнародного класу, почесний член Французького товариства ірисів та цибулинних рослин. Виведені ним сорти завойовують призові місця і високі нагороди на Всеукраїнських і Міжнародних виставках.

Поділився квітковими секретами

Наприкінці травня у Тернопільській обласній універсальній науковій бібліотеці відбулася зустріч читачів, у тому числі й студентів-біологів ТНПУ ім. В. Гнатюка, із селекціонером Ігорем Хорошем. Він розповів як захопився квітами, про численні сорти ірисів, поділився секретами селекційної роботи, ознайомив присутніх із кращими зразками ірисів зі своєї колекції. Присутні мали нагоду не лише помилуватися квітами, а й потримати в руках нагороди селекціонера і його найновіші результати його праці – не інтродуковані іриси «МЕЛОДІ ОФ СКОРИК», «МІСС ЮКРЕЙН».

• Навчаючись у школі, я мріяв бути викладачем біології, як і моя мама, – розповідає Ігор Хорош. – Вона присвятила цій роботі своє життя. Мій тато був лікарем. Я ж марив біологією і мене стримували хіба що стоси зошитів, які мама приносила додому на перевірку. Тому поступив у Чортківське медичне училище, потім два роки відслужив в армії.

Відтак майбутній селекціонер вирішив поступати на біологічний факультет Львівського університету. Проте через дембельські святкування його звільнили у запас в останній день подачі документів, тому був вимушений обрати тоді ще Тернопільський медичний інститут. Здобувши лікарський диплом, працював кілька років на швидкій допомозі. У 2001 році пану Ігорю стало дуже важко поєднувати медицину і квітникарство.

• Я зрозумів, що потрібно обрати щось одне, – каже чоловік. – Звичайно ж перемогли квіти. Спочатку я захопився вирощуванням гладіолусів. Але коли у 1989 році потрапив на ділянку Ніни Афанасівни Мірошніченко – моєї вчительки по селекції, яка була відома у всіх куточках тоді ще Радянського Союзу, то захопився ірисами. На той час ця квіткова фея вже об’їздила 24 країни, щороку бувала на квіткових виставках у Києві, Москві та Ризі.

З 2000 сіянців обирає 3 найкращі

Чоловік почав схрещувати різні сорти ірисів. Йому не вистачало 200 нових сіянців, тому сіяв 1000.

• Професія селекціонера не є дуже комерційною і прибутковою справою, – каже пан Хорош. – Адже в процесі відбору потрібно викинути багато прекрасних квітів чи сіянців, для того щоб залишити окремі, які будеш розмножувати. Вони мають бути унікальні, не схожі ні на що.

Висіваючи півтори-дві тисячі насінин, через два роки селекціонер отримує 500-600 розквітлих сіянців. З них обирає 3-4 найкращих. Каже, що все життя потрібно вчитися, бо у світі є чимало селекціонерів, які знають дуже багато.

• У 2018 році мене запросили членом журі  Міжнародного конкурсу, який проходив у Парижі, – додає пан Ігор. – Там я оцінював сорти від провідних селекціонерів світу разом із іншими чотирма членами журі.

На новий сорт витрачає 7-10 років

Для того, щоб сіянець отримав диплом, може знадобитися навіть 20 років. А щоби вивести новий сорт ірисів – 7-10 років. Новинку треба зареєструвати у Центральному реєстраційному товаристві ірисів, що знаходиться у США. Для цього слід подати заявку, упродовж 7-8 років перевірити сорт, описати його. Відтак надходить реєстраційне посвідчення.

Історичні сорти ірисів зараз у тренді. Вони прекрасно себе показали, бо не хворіють і не вимерзають.

• Мої перші сорти були інтродуковані у 1999 році, – каже селекціонер. – Після реєстраційного посвідчення сорт розходиться по садах завойовувати своє місце під сонцем. Я завжди прагнув, щоб мої сорти були унікальні, хорошої якості. Одним із таких є сорт «ДЕЛЬФІН І РУСАЛКА», зареєстрований у 2004 році, інтродукований у 2005-му. Він упродовж 5 років входив у п’ятірку кращих згідно даних Української спілки ірисів. У 2015 році  увійшов у десятку кращих на Міжнародному конкурсі у Флоренції. Згодом отримав відзнаку Української спілки ірисів і у 2016-му найвищу нагороду – Медаль Ніни Мірошніченко.

Іриси самі собі приносять назву

Більшість ірисів самі собі приносять назву, каже Ігор Хорош. Один із найновіших сортів селекціонера, який буде зареєстрований у наступному році, називатиметься «КЕЛИХ ТЕРПКОГО ВИНА», бо серединка схожа на бокал із вином. Перший сорт іменний сорт пана Ігоря – «НАЗАРІЙ ЯРЕМЧУК». Тоді була «АННА ҐЕРМАНГ».

До речі, реєструючи ці іменні іриси, селекціонер звертався до родичів за офіційним дозволом назвати квіти іменами співаків. Наступним був сорт «БАРБАРА БРИЛЬСКА». До речі, з цією актрисою пан Ігор знайомий особисто.

У колекції селекціонера є сорт «ЛІНА КОСТЕНКО» – «золотаво-кучерявий» і один із найвищих, адже досягає людського зросту. 

Сорти «НАТАЛІ БАСАРАБ» і «ІВАН МАРЧУК», присвячені землякам-художникам.

Один із перших іменних сортів «МИРОСЛАВА», присвячений мамі пана Ігоря. Цей ірис має унікальний колір – щось між рожевим, бузковим і малиновим та ще й помаранчеву борідку.

Один із найновіших сортів «АННА КОРОЛЕВА ФРАНЦІЇ» вражає оригінальністю форми, бо окрім трьох верхніх і нижніх пелюсток має ще й просторові продовження – металоїди. До новинок належить і «УКРАЇНСЬКИЙ ТАНЕЦЬ», «ТІНІ ЗАБУТИХ ПРЕДКІВ».

До речі, вже 20 років поспіль у Галереї квітів «Ігор» на початку літа відбувається виставка ірисів (500 сортів і півоній (300 сортів). Цьогоріч магічне різнобарв’я квітів –  300 сортів півоній можна побачити до 18 червня.