У двох бібліотеках Тернополя художниця Наталія Басараб представила свої картини і ляльки

На виставці картин художниця представила 18 натюрмортів та пейзажів. З-поміж них є кілька невеличких полотен, які раніше ніколи не виставлялись для широкого загалу. Вони дорогі для мисткині і прикрашають стіни її оселі. Це пейзаж «Батьківська хата», натюрморт із квітами у відрі та пейзаж зі струмочком, намальований з натури у парку поблизу зоокутка. Художниця розповіла, що її рідної хати вже немає, а на полотні й у спогадах вона залишилась. Букет квітів у відрі навіює спогади про бабусю, бо мисткиня малювала цей натюрморт у селі ще коли її бабуся була жива.

• Я ніколи не відмовляюсь від виставок, адже дуже люблю свою роботу,– каже Наталія Басараб. – З дитинства мріяла бути художницею і показувати свої твори людям. Ще коли працювала художником-оформлювачем в універмазі, то мріяла про персональні виставки, тому коли мене запрошують, я їду навіть у райцентри.

У бібліотеці-філії для дітей № 5 мисткиня представила 10 невеличких ляльок. Це журналіст, танцівниці, Мерлін Монро, Людмила Гурченко, трійця кумедних персонажів із фільму «Кавказька полонянка», ельф кольорових снів та ельф чорно-білих снів. Зараз пані Наталя працює над комерційною серією мініатюрних карикатурних ляльок на українську тематику. Вона продає їх в магазинах та через Інтернет.

Улюблена тематика картин Наталії Басараб – квіти, міста і жінки. Більшість її творів – великоформатні. Мисткиня працює у різних техніках. Каже, що улюбленої нема, як і улюбленої картини чи ляльки.

• Кожну свою нову картину чи ляльку люблю, як дитину, але це лише доти, доки не створю щось нове, – розповідає жінка. – Картину повісиш на стіні і забуваєш, а от з ляльками по-іншому. Я не раз переробляю їх, перешиваю новий одяг.

Пані Наталя малює з 4 років. Вже відтоді бачила себе лише художницею. Пригадує, що в школі художників-оформлювачів було три групи студентів – загалом 60 осіб, проте присвятили себе цій справі тільки четверо з них, в тому числі і вона.

• Якщо б зібрати усі мої картини докупи, то можна було б прокласти дорогу з Тернополя на Далекий Схід, – каже Наталя Басараб про кількість творів. – Я їх ніколи не рахувала. Проте можу сказати точно, що вони є в різних куточках планети, на всіх континентах, за винятком Антарктиди.

Понад 10 років картини художниці продавав її чоловік на вулиці Валовій, реалізовували їх і через магазини. Останнім часом свої роботи виставляє для продажу в Інтернеті.

• Я люблю малювати жінок, – розповідає авторка виставки. – Створила окремі полотна в стилі ню. Якось до мене звернувся один 70-річний професор з-за кордону з проханням намалювати оголеною його дружину Мері. Для цього навіть прислав мені кілька фото, на яких та пані позує без одягу. Я виконала замовлення, після того той професор ще довго дякував мені.

20 років тому Наталія Басараб мала виставку картин із пір’я у Франції. Там її роботи справили неабияке враження. Французи були в такому захваті, що 18 картин із двадцяти розкупили. Дві мисткиня залишила для себе. Каже, що зараз вже не повертається до пір’я, бо це дуже кропітка праця, до того ж художниці тоді доводилось працювати в масці.

Поділилась пані Наталя і секретом створення ляльок. Найбільше зусиль потребує виготовлення каркасу. Для цього слід докладати багато зусиль, тож іноді художниці допомагає чоловік. Свої ляльки мисткиня ліпить зі спеціального пластику, продумавши наперед усі найдрібніші деталі.

• Перші ляльки я робила з пап’є-маше, потім відливала з гіпсу, а згодом віднайшла спеціальний пластик, який значно полегшив мені роботу, – каже тернополянка. – Всі костюми шию сама, інколи по декілька разів їх змінюю.

Присутнім на відкритті виставки студентам пані Наталя порадила в першу чергу любити свою роботу, тоді вона ніколи не стане рутинною.

• Якщо ви відчуваєте, що можете обійтися без малювання і займатися чимось іншим, то краще закиньте ту справу і не витрачайте даремно свого часу, – ділиться досвідом художниця. – Малюванням треба горіти, багато працювати над самовдосконаленням, експериментувати, шукати свій власний стиль і почерк. Тільки тоді буде належний результат і успіх. Більшість митців – це трохи дивні люди, вони заглиблені в творчість, тому часто нещасні в особистому житті.

До речі, Наталія Басараб не є членкинею Національної спілки художників України, проте часто виставляє свої картини в рідному місті. Каже, що стала відомою завдяки особливій прихильності журналістів. Та якби там не було – ця жінка дуже талановита і харизматична художниця. Її картини особливі, бо в них відчувається душа, вони вражають, заворожують погляд, мають позитивну ауру. А ляльки – то просто шедеври, особливо зменшені копії відомих людей.

• Коли я зайшла сюди як монтувалася ця виставка, то був той рідкісний випадок, коли в мене забігали мурашки по шкірі, – каже майстриня народної вишивки Вікторія Кривоніс. – Мене вразила техніка виконання, бо так як ці квіти і пейзажі передані – це те, що зачепило мою душу. Бувають гарні картини, досконало виконані, які критики називають шедеврами, а душу не зачіпає. А тут картини мене вразили до глибини душі. Вони просто прекрасні!

Виставку «Феєрія квітів Нaтaлії Бaсaрaб» можна оглянути в бібліотеці до середини жовтня.