Наталія БУРЛАКУ

Наталія БУРЛАКУ

097-445-82-67
Наталія БУРЛАКУ - Всі Статті (1147)

Повітряна тривога, ракетна небезпека та атака шахедів – куди в такому випадку бігти батькам, якщо на руках дитина з інвалідністю?  Чи справді кожен із нас має можливість сховатися у безпечному місці та чи пристосовані укриття для перебування там для людей, які мають особливі потреби? Журналісти «20 хвилин» провели експеримент. Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю редакції газети «RIA плюс» та сайту «20 хвилин» і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.

Віка народилась на Донеччині, а після смерті батьків та брата росла у притулку. Вона від народження хвора на ВІЛ. Без належного лікування дитина була на волосині від смерті. Зараз дівчинка на Тернопільщині, де її взяла під опіку любляча родина. Віка мріє, що колись зможе не приховувати свій діагноз, а дізнавшись про нього, її не обходитимуть стороною… Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю редакції газети «RIA плюс» та сайту «20 хвилин» і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.

Улянка та Дмитрик Бубнови народилися та зростали у Каховці, що на Херсонщині. Хлопчик ходив до дитячого садочка, а дівчинка навчалася у школі та професійно займалася музикою. До 24 лютого 2022 року про вибухи, знущання та обстріли діти знали виключно з книжок і фільмів. Та через дії росії вони не лише відчули на собі всі труднощі війни, а й ледь не втратили маму. Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю редакції газети «RIA плюс» та сайту «20 хвилин» і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.  

Чотирирічний Назар та 17-річний Олександр на власні очі бачили, як виглядає пекло. Адже неможливо по-іншому назвати те, в що росія перетворила квітучий Маріуполь. Хлопці пережили влучання снаряда у квартиру, втечу з російського табору та втрату батька. Про мрії говорять неохоче, адже бояться, що ворог вдруге може забрати відчуття спокою та дому. Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю редакції газети «RIA плюс» та сайту «20 хвилин» і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.

«Я зараз почав жити з чистого листа», — каже хлопчина, за спиною якого три роки у дитбудинку, ще 11 — у будинку сімейного типу на Донеччині. Зараз він в безпеці, і вже має нову сім’ю, але мріє після звільнення відвідати рідні Горлівку і Слов’янськ.  Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю редакції газети «RIA плюс» та сайту «20 хвилин» і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.  

Старшому сину, біологічному, 25 років, наймолодшому сім, каже мама Олена. І одразу додає, — тільки не називайте Микиту рідним сином. У нас всі рідні, інших немає.   Бабуся Олени, якій майже 90 років, вмовляла багатодітну онучку, мовляв, куди ті їдеш, все закінчиться скоро, як і в 2014-му. Це третя війна літньої жінки. І вона навіть припустити не могла, що будуть такі звірства і розруха. Тепер немає ні будинку багатодітної родини, ані бабусиного, де Олена та її діти залишили у сховку найцінніші речі, бо виїжджали зі шкільними наплічниками, утікаючи від війни… Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю редакції газети «RIA плюс» та сайту «20 хвилин» і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.

Марк — один із тих, чиє безтурботне дитинство вкрала росія. Він пам’ятає про літаки з бомбами, які кружляли над будинком, життя у підвалі церкви та евакуацію мінними полями. Та найбільше хоче не забути цей жах, а повернути тата з полону. Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю редакції газети «RIA плюс» та сайту «20 хвилин» і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.

Втратив братика, рідний дім і друзів. 12-річний Дмитрик переїхав на Тернопільщину разом із бабусею та старається прижитися в новому колективі, хоча це дається непросто через проблеми зі здоров'ям. Розповідаємо історію хлопчика в рамках проєкту «Діти війни». Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю редакції газети «RIA плюс» та сайту «20 хвилин» і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.

Йому лише сім, проте він вже знає, як це прокидатися під звуки вибухів, залишати домівку з одним рюкзаком та чекати батька з ворожого полону. Знайомтеся, Азіз Арутюнян, який народився та зростав у Маріуполі.  Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю редакції газети «RIA плюс» та сайту «20 хвилин» і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.

Війна триває, тому жителі з небезпечних регіонів продовжують переїжджати у Файне чи інші міста Заходу України. Журналісти «20 хвилин» розпочинають авторський проєкт, спрямований на підтримку дитинства. Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю редакції газети «RIA плюс» та сайту «20 хвилин» і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.

keyboard_arrow_up