Звільненого з полону захисника Тараса Копачівського нарешті дочекались вдома

У Великогаївській громаді зустрічали Тараса Копачівського – звільненого з полону захисника Маріуполя.

«Тарас – справжній приклад людини, яка не зрадила себе, свою громаду, своїх людей, свій народ. В очах цього хлопця горить великий вогник віри та впевненості у нашу Перемогу

Дякуємо за силу не здаватися і боротися попри все. З такими воїнами ми точно переможемо й звільнимо нашу землю від загарбників. Вкотре дякую батькам Дарії та Володимиру за виховання справжнього патріота», – так про Тараса Копачівського і його родину розповідає Великогаївський сільський голова Олег Кохман.

Редакція «20 хвилин», на всі 100% погоджується з очільником громади. Наші журналісти мали честь познайомитись з батьками мужнього Захисника, коли Тараса звільнили з полону. Вони з великою радістю розповіли про свою гордість і тоді ще дуже чекали сина додому. Тарас не одразу повернувся, бо певний час проходив медичне обстеження. У нього між ребрами залишилися три уламки, але лікарі мають надію, що можна обійтись без операцій. Зараз захисник цілий і життєрадісний повернуся додому – до своїх батьків і нареченої.

Тарас Копачівський – житель села Красівка, що у Великогаївській громаді. Вперше хлопець пішов до армії під час призову в 2020 році. Відслуживши рік, зголосився підписати контракт зі Збройними силами. Тож, повномасштабне вторгнення молодий юнак зустрічав не в батьківському домі, а в Маріуполі, який обстрілювали від 24 лютого. Йому тоді ледь виповнилося 22 роки, але він мужньо зустрічав ворога, стояв до кінця і готовий був віддати життя за свободу нашої України.

Тепер, у свої 23, він вже знає, що таке бомбардування, тяжке поранення та втрата побратимів. Тарас – один із захисників Маріуполя, який до останнього залишався на заводі «Азовсталь», а після потрапив до російського полону. Без зв’язку з рідними та під тортурами окупантів він пробув дев’ять місяців. За цей час його неодноразово перевозили, зокрема і в Оленівку. 7-го березня для всієї родини Копачівських сталося справжнє диво, адже найріднішу кровинку Тарасика повернули додому.

Перше що він сказав, під час телефонної розмови з мамою, було таке: «Мамо, якби зараз мав шнурки до чобіт, то одразу пішов би на Бахмут. Щоб захищати».

В цьому і є весь Тарас. Після всіх жахіть, які довелось пережити мужньому захисникові, він залишився добрим, вірним Україні та українському народові. Батьки розповідають, що він постійно посміхається і говорить за гарне майбутнє. Від нього нема жодного негативу, взагалі. В родині намагаються не згадувати полон, не згадувати бомбардування Маріуполя. Говорять про зараз і про майбутнє.

Більше про історію Тараса Копачівського можете дізнатись за посиланням нижче. Також обов'язково почитайте публікації журналістів «20 хвилин» про ще двох звільнених з полону захисників з Тернjпільщини – Ігоря Душеньку з Довжанки та Сергія Чепрасова з Кременеччини.

Читайте також:

• «Моя воля, вже пішов би захищати Бахмут»: історія 23-річного захисника з Тернопільщини, якого повернули з полону
• Це були не 50 днів, а ціла вічність: звільнений з полону захисник Тернопільщини розповів про життя в неволі
• Дякуємо за мужність, стійкість та незламність! Із полону повернувся 20-річний Ігор Душенька з Довжанки

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.