Душі потрібна наша молитва, бо вона як попутний вітер, кажуть тернопільські священики

Кожен намагається жити християнським життям, сповідуватись, каятися та причащатись. Людина, яка захворіла та відчуває наближення свого кінця, обов’язково старається причаститися, щоб привести свою душу в належний порядок, кажуть тернопільські священики.

– Сповідати та причащати людину можна лише тоді, коли вона психічно-здорова та перебуває у свідомості, – каже настоятель Свято-Троїцького духовного центру протоієрей Анатолій Зінкевич. – Ще є таїнство соборування. Коли людина довго хворіє, то священик проводить, як а народі кажуть - маслосвяття. Соборування проводять один раз під час хвороби, але не частіше, ніж раз у рік.

Як правило, після соборування стан хворого змінюється, кажуть священики. Якщо людина щиро покаїться у своїх гріхах, і Господь побачить потребу затримати її на землі, обов’язково дасть полегшення хвороби. Більше того - укріпить її духовно. В іншому випадку Господь забирає людину до себе.

В останній путь йде не тіло, а душа
– Трапляється, що людина довго не може померти, – розповів о. Анатолій. – Це, як правило, люди, які за життя грішили окультними науками, магією різних форм. Їм може допомогти священик, який читатиме над помираючим канон на відхід душі. Читати цей канон родичам чи іншим близьким помираючого небезпечно, адже в ці моменти сили зла боротимуться з Ангелом-хоронителем. Це як займатись самолікуванням. Як правило, під час читання цього канону душа відходить.

Коли людина помирає, тіло потрібно привести до порядку - обмити, одягнути. Приготувати домовину і всі атрибути – хрест, іконку.
– Ми проводжаємо в останню дорогу, але йде туди не тіло, а душа, – каже священнослужитель Церкви Святого Духа УГКЦ о. Олег Каратнюк. – Якщо людина збирається в далеку дорогу, вона готує собі поїсти, обирає зручні одяг та взуття. Тут ми говоримо про дорогу душі, і їй потрібно тільки духовне – молитва.

Небіжчик після смерті не може нічим собі допомогти, в нього лише є надія на милосердя Боже, і лише близькі люди мають молитися за спокій душі та просити простити йому всі вчинки словом, ділом чи думкою, каже о. Олег.
– Найбільше душа потребує молитви – вона не звична до нового стану, коли полишає матерію, і кидається, не може себе знайти, – говорить о. Анатолій. – Молитва – як попутній вітер для душі. Як правило, після смерті душа не відходить далеко від тіла. З цієї причини потрібно закрити всі дзеркала та вікна, принаймні доки не винесуть тіло.

Свічку палити варто весь час
Часто люди через власне незнання або на чиєсь прохання залишають дома воду, якою омивали небіжчика та мотузки, якими зв’язували руки та ноги. Цього робити категорично неможна, застерігають священики. Якщо ж ви через незнання таки залишили шнурівку і не поклали одразу небіжчику до домовини, згодом її потрібно прикопати у могилу до померлого.

– Коли людина померла, у перші ж години варто запалити свічку – обов’язково освячену, принесену з храму, – пояснив о. Анатолій. – Коли догорить одна свічка, варто запалити іншу – і так, доки небіжчика не винесуть з хати. Адже, як відомо, свічка, що горить, розчиняє негатив.

Раніше був добрий звичай – запрошувати людину, яка весь час читатиме над покійником псалтир. Душі від цих читань стає легше. На жаль, останнім часом таке практикують рідко.

В Україні снує багато похоронних традицій, скажімо, класти небіжчику до кишені копійки, перевертати стільці, на яких стояла домовина. Священики стверджують, що це все не більше, як забобони. Вони не є корисними і через них втрачається суть християнського похорону.

– На 9 і 40 день родичі померлого запрошують всіх до храму на поминальну молитву, а далі, за бажанням – на поминальний обід, – розповіли священики. – До храму також приносять парастас. Це продукти, солодощі – все, чим люди хочуть подякувати Богу. Навіть роблять пожертви на храм в пам’ять померлого.
Варто також подати на сорокауст, радять священики. Не завжди родичі мають можливість щодня молитися за померлого, під час сорокоусту священики у храмі робитимуть це щодня. Це дуже корисно для душі.
 

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google