Андрій Опанасюк: "Що таке «браунфілд» і як не втомлюватись волонтерити" (Пресслужба А. Опанасюка)

Першим в Україні проєктом «браунфілду» став Вінницький ламповий завод. Так було принаймні на початку реалізації. Але що ж означає «браунфілд»? Це індустріальний парк, який створюють на вже існуючому виробничому майданчику. Натомість поняття «грінфілд» означає такий парк, що створюють на чистому полі. У Вінниці автором цієї ідеї став Андрій Опанасюк, що волонтерить та займається підприємництвом.

Що ж у майбутньому буде з Вінницьким ламповим заводом, якими є обов’язки волонтера розповість Андрій Опанасюк.

З початком повномасштабного вторгнення ваше життя пов’язане із волонтерством. Як змінюються запити до волонтерів з того часу, чи залишаються вони такими ж? Ви безпосередньо пов’язані зі зборами коштів чи лише акумулюєте свої кошти для закупівель?

Я не займався організацією жодного збору на теперішній момент. Початок війни став таким, що ми постійно сподівалися на швидке завершення, тому з таким сприйняттям розуміли, що потрібно об’єднуватись , бо віник з багатьох гілочок незламний.

Ми всі намагались допомагати в міру своїх можливостей. Навіть не виносячи на публіку, ми продовжуємо з колективом допомагати ЗСУ,

Зазвичай закуповуємо автомобілі без серйозних пошкоджень. Це те, що завжди потрібно. Також завжди залишається запит на дрони. Зараз дуже багато на фронті знайомих захисників, тому маємо запити, які надходять напряму і з ними працюємо. Це, мабуть, єдине, що трохи змінилося.

А коли Ламповий завод став вашою територією, під час повномасштабної війни?
Ні, не під час. Такою була угода, тож я купив об’єкт, при цьому ніяких планів на територію не було. Коли я працював з бетонними плитами, то мав колег, які завітали на Ламповий завод. Після того у 2021 році влітку надійшла пропозиція про продаж об’єкту. Я відмовився, адже на той час мав роботу у «Великому будівництві». Там доводилось значно збільшувати техніку та людей. Перемовини таки тривали, після другої хвилі я здався, тому уклав угоду і зрозумів, що об’єкт дуже важливий для майбутнього міста.
Вельми цікаво, що кінцевий бенефіціар у документації – росіянин, а у 2021 власниками були люди з Криму.
Право власності я отрима у 2022 році. Людиною, яка продавала мені завод, був вінничанин, громадянин України. Цим питанням займались правоохоронці, дослідивши усе, вони зробили висновок, що угода укладена доброчесно і все по закону належить нам. Власники з Криму були, я не знаю їхньої громадянської позиції, проте вони теж були українцями. Комунікував я з громадянином України. Оцінка правоохоронців є публічною та позитивною. Ця ситуація на мене не тисне зовсім, адже це майбутній індустріальний парк.
Територія точно не планується монолітно. Які є перспективи та що планується на цьому місці?
Ніякої монолітності і не може бути в індустріальному парку. Одними житловими будинками місто не розвинеться. Будують їх дуже багато, проте, оскільки наприклад у Харкові ускладнюється ситуація, то багато бізнесів бажають релокуватися. Таким бізнесам ми і хочемо допомогти. Якщо місто матиме розвиток, то сім’ї переїжджатимуть з дітьми, у міста з’являтиметься майбутнє. Так що і сухий порт, і залізниця – в індустріальному парку необхідні.

А як функціонує сухий порт, що це?
Це не нова ідея, адже на трасі М-21 у напрямку до Києва, поруч із Калинівкою на Вінниччині, вже існує сухий порт. Я часто їздив до Києва і бачив його. Спочатку там облаштували майданчик та проклали залізницю для завантаження щебеню. Зараз, коли проїжджаю повз, бачу велике підприємство, яке постійно оновлюється. У ламповому заводі понад 100 тисяч квадратних метрів, тому окремим бізнесом може бути перевантаження, збірка спільного контейнера, розвантаження та розмитнення контейнерів з Китаю чи Пакистану. Якщо у клієнта бракує коштів, товар може залишатися на митному складі стільки, скільки потрібно.

Подібний досвід є у Литві, де близько 70 відсотків товарів на складах очікують на розмитнення. Це, на мою думку, чудовий сервіс, який ми також плануємо надавати.

Якою є інфраструктура території, адже там довго нічого не виготовляли? Колія будуватиметься з нуля, чи вона там є?
На жаль, наразі немає можливості, оскільки територія не експлуатувалася протягом 25 років. Колії також були демонтовані, тому ми залучили експертів для оцінки їх відновлення і ведемо переговори з залізницею.

У найближчих планах – відновлення залізничної гілки і даху, оскільки на ньому вже навіть виросли дерева. Наступним кроком буде встановлення вікон у головному корпусі. Завершальним етапом стане оновлення фасадів, що перетворить приміщення на сучасний склад. У колишніх адміністративних будівлях площею 30 тисяч квадратних метрів планується облаштування офісів для компаній.

Ми також маємо плани щодо термінів виконання робіт – це півтора-два роки. Цей час передбачає виконання робіт з даху, вікон, фасадів і залізничної гілки.

Чи вже є запити від тих бізнесів, які б хотіли релокуватися? Чи поки ви не готові такі запити приймати?
Насправді, подібні запити надходили вже неодноразово. Концепція парку була узгоджена з містом, яке зацікавлене в залученні великих підприємств. Тому запитів багато, оскільки підприємці розглядають різні варіанти, коли приїжджають. Індустріальні парки бувають двох видів. У "ґрінфілдах" є чисте поле, де підводять комунікації, дорогу та освітлення, і бізнес будує все практично з нуля. Ми ж створюємо "браунфілд", тобто територію, на якій давно нічого не вироблялося. Насправді, це майже чверть століття. У "браунфілді" має бути задіяно більше 10 гектарів, а у нас є якраз 20.

Зараз ми приймаємо виробників, показуємо їм умови, терміни, комунікуємо. Нещодавно до нас завітали виробники металоконструкцій та великого обладнання.

А «браунфілди» взагалі вже існують у нашій країні?
Можливо, такі проєкти готуються десь паралельно, і це краще з'ясувати у Мінекономіки, оскільки саме вони мають надати дозвіл на такі ініціативи. Проте, коли ми спілкувалися, подібних ідей ще не було.
Фінансово така ідея – це тягар, ще й під час війни. Чи все ж це перспектива і можливості?
Звісно, з фінансової точки зору це дуже складно, адже об'єкт не лише великий, але й потребує реновації. Проте індустріальні парки можуть отримувати пільгове кредитування від держави. Завдяки цій пільзі нам буде легше, тому плануємо звертатися до банку. Ймовірно, сам об'єкт стане заставою, і ми готові до цього. Без такої підтримки реалізувати цей проєкт було б надто важко.
Робочі місця. Теж великий плюс. Скільки зможе дати індустріальний парк, сухий порт?
Зараз дуже важко відповісти на це запитання. Проблема в тому, що ми не знаємо, які саме виробництва будуть розміщені. Ми розглядаємо можливість створення виробництва будівельних матеріалів, де ми будемо брати участь як виробники. Потреба держави в цьому буде точно важлива. Чи буде створено багато робочих місць? Думаю, що так, хоча точно спрогнозувати важко, але близько 300 людей, безумовно.
Чи мають місце конфліктні ситуації з мешканцями?
Раніше існували норми, за якими асфальтобетонні заводи будували у кілометровій зоні від житлових будинків. Однак сучасне обладнання має набагато кращі системи фільтрації. Згідно з офіційними стандартами, зони можуть становити до 200 метрів. Наше виробництво точно буде сучасним. Цей завод будували за старими нормами, тому, думаю, проблем не буде. Ми зацікавлені в тому, щоб виробництво було сучасним і приносило місту лише користь.