Що значить бути проктологом: питання, які всі соромляться поставити (на правах реклами)
Погляд хірурга-проктолога на делікатні проблеми: розвінчання міфів про біль під час обстеження, правила профілактики хвороб кишківника та добрі історії з лікарської практики.
Автор: Новикова Ірина, редакторка з більш ніж 10-річним досвідом роботи. З 2023 року працює редактором Блогу «ОН Клінік».
У 2010 році з відзнакою закінчила Донецький Національний Університет ім. Василя Стуса. Учасниця міжнародних науково-практичних конференцій, авторка наукових статей.
Є професії, про які люди можуть говорити годинами. А є такі, назву яких іноді ніяково навіть вимовити вголос. Проктологія — якраз з останніх. Пацієнт може роками відкладати консультацію, соромитися розповісти про симптоми навіть близьким і заздалегідь уявляти огляд як щось страшне та болісне. А лікар щодня працює з такими проблемами та сприймає їх передусім як звичайні медичні стани, які потрібно діагностувати й лікувати.
То як це — бути проктологом? Чи справді лікарі звикають до делікатності своєї спеціальності? Які страхи пацієнтів вони чують найчастіше? І чи доречний гумор у кабінеті, де людині відверто ніяково? Про все це ми поговорили з проктологом, хірургом медцентру «ОН Клінік Харків» Євгеном Івановичем Ярмаком.
Як це — бути проктологом?
Проктолог, або колопроктолог, займається діагностикою та лікуванням захворювань прямої кишки, анального каналу та прилеглих тканин. Залежно від спеціалізації лікар також може працювати із захворюваннями товстого кишківника.
— Євгене Івановичу, чому ви свого часу обрали саме проктологію?
— Мій професійний шлях розпочався із загальної хірургії. Мені було цікаво розвиватися в цьому напрямку, удосконалювати практичні навички та поглиблювати знання. Проктологія виявилася логічним продовженням цього шляху. Тут є можливість застосовувати сучасні малоінвазивні методи лікування, а хірургічний досвід добре допомагає в роботі. На вибір спеціальності вплинула і поширеність проктологічних захворювань. З такими проблемами стикається багато людей, тому потреба в якісній діагностиці та лікуванні є постійною.
— Здавалося б, проктологу щодня доводиться працювати з дуже інтимними проблемами. Чи було складно до цього звикнути?
— У кожній медичній спеціальності є своя специфіка. У проктології вона пов'язана насамперед з локалізацією захворювань. Це та частина тіла, про яку люди не звикли говорити з іншими, а тим більше показувати її. Тому на прийомі пацієнт може відчувати цілий набір емоцій: від звичайної ніяковості до сильного страху. Особливо коли вперше звертається до проктолога або коли лікар і пацієнт — люди протилежної статі.
Причому іноді людина переживає не стільки через можливий діагноз (наприклад, через геморой), скільки через сам огляд. У голові виникають питання: як проходить процедура, як потрібно розташуватися на кушетці, що скаже лікар і чи не буде боляче. Я навіть можу сказати, що в певному сенсі проктологу доводиться бути трохи психологом. Спочатку потрібно допомогти людині заспокоїтися, пояснити, що і навіщо ми робитимемо, а вже потім переходити безпосередньо до обстеження.
— Які міфи про проктологічний огляд ви чуєте найчастіше?
— Найпоширеніший міф — що огляд у проктолога обов'язково означає сильний біль і дуже неприємні відчуття. Пацієнти іноді приходять з цілими історіями про знайомих. Хтось розповідає про якусь величезну «трубу» довжиною 50 сантиметрів і діаметром 20 сантиметрів, після якої людина нібито ще місяць почувалася погано. Для того, хто ніколи не був у проктолога, такі розповіді звучать переконливо й, звичайно, лякають. Але проблема часто саме в невідомості. Коли людина не знає, що на неї чекає, вона домальовує найгірший сценарій.
Інша велика перешкода — сором. Деякі пацієнти буквально кажуть: «Мені соромно, що мені соромно». Особливо непросто буває, коли лікар протилежної статі. Жінки, наприклад, іноді зізнаються, що їм психологічно простіше прийти до чоловіка-гінеколога, ніж до проктолога. Тому важливо розуміти просту річ: для лікаря це насамперед медична проблема, а не привід оцінювати чи обговорювати людину.
Що насправді відбувається на прийомі у проктолога?
— Як пацієнтові подолати сором перед консультацією?
— Я б радив сприймати проктологічні проблеми так само, як будь-які інші захворювання. Якщо болить зуб, людина йде до стоматолога. Якщо погіршився зір — до офтальмолога. Проблеми з прямою кишкою також потребують консультації спеціаліста. Під час огляду лікар оцінює стан здоров'я та ознаки захворювання, а не зовнішність пацієнта. Інтимна зона не є предметом оцінювання чи жартів.
Крім того, медична інформація, яку людина повідомляє лікарю, є конфіденційною. Тому не потрібно боятися, що після консультації хтось обговорюватиме те, з якою проблемою ви звернулися. Найважливіше — не дозволяти сорому переконати себе, що краще нічого не робити. Якщо є симптоми, відкладення візиту не усуває їхню причину.
— Як ви створюєте атмосферу, в якій пацієнту легше розслабитися?
— Довіра починається ще до огляду. Фактично — з моменту, коли пацієнт заходить у кабінет. Лікарю важливо привітатися, спокійно поговорити з людиною, пояснити подальші дії. Не можна підвищувати голос, грубити чи давати пацієнтові відчути, що він сам винен у своїй проблемі. Наше завдання — не оцінювати людину, а допомогти їй.
Так само важливо обережно повідомляти про можливі серйозні діагнози. Якщо є лише підозра, не варто лякати пацієнта висновками до завершення обстеження. Спочатку потрібно зібрати достатньо інформації.
Щодо жартів, тут я дуже обережний. У кожного своє почуття гумору, а людина, яка прийшла з інтимною проблемою, може бути особливо чутливою. Тому жартувати про саму проблему не варто. Якщо потрібно зняти напруження, іноді набагато краще поговорити про щось зовсім буденне — домашніх тварин, сад, подорожі чи будь-яку іншу тему, яка не пов'язана із захворюванням.
Як підтримувати здоров'я кишківника у повсякденному житті?
— Які звички ви порадили б додати до щоденного життя для профілактики проктологічних проблем?
— Насамперед варто звернути увагу на харчування. У раціоні мають бути овочі та фрукти, які є джерелом клітковини, а також достатня кількість рідини. Не менш важлива регулярна фізична активність. Вона допомагає підтримувати нормальну роботу кишківника та загальну фізичну форму. Також варто не зловживати смаженою, копченою, дуже жирною та гострою їжею, а кількість напівфабрикатів у раціоні бажано мінімізувати.
Окремо я б звернув увагу на стрес. Повністю уникнути його в сучасному житті навряд чи можливо, але варто намагатися відновлюватися, достатньо відпочивати та підтримувати нормальний психоемоційний стан. Шлунково-кишковий тракт також реагує на тривале нервове напруження.
Чому лікарі обирають проктологію?
— Що б ви порадили молодим медикам, які думають про цю спеціальність?
— У медицині дуже багато напрямків, і всі вони важливі. Тому я не став би радити обирати спеціальність лише тому, що вона здається престижною або перспективною. Насамперед потрібно зрозуміти, що вам справді цікаво. Якщо людина готова розвиватися, вчитися новому та вкладати час у професію, вона зможе знайти себе практично в будь-якому напрямку. А ось якщо головною мотивацією є лише гроші, цього може бути недостатньо. Без інтересу до професії складно постійно вдосконалювати свої знання та навички.
Проктологія — хороший напрям для тих, кому цікава хірургія, діагностика та сучасні методи лікування. І, звичайно, є ще один момент, який для мене особливо важливий. Коли після лікування пацієнт починає краще почуватися, повертається до звичного життя й просто щиро посміхається — це дуже мотивує. Якщо людина каже: «Докторе, тепер я можу нормально жити і більше не думаю про цю проблему», — саме заради таких результатів, мабуть, і варто працювати.
Що може трапитися в кабінеті проктолога: добрі історії
Проктологія — це не тільки медичні маніпуляції та серйозні розмови. У кабінеті, як і в будь-якій роботі з людьми, трапляються моменти, які запам'ятовуються надовго. Іноді саме вони найкраще показують, чому довіра між лікарем і пацієнтом настільки важлива.
«Мій тато робить людей щасливими»
Один з проктологів розповідав, як його маленька донька одного разу запитала:
— Тату, а ким ти працюєш?
Лікар вирішив не вдаватися до складних пояснень:
— Я допомагаю людям, щоб їм було зручно сидіти та комфортно жити.
Для дитини цього виявилося достатньо. Відтоді вона розповідала знайомим:
— Мій тато робить людей щасливими.
Мабуть, дитяче пояснення не таке вже й далеке від суті професії.
«Не бійтеся, ви будете сидіти впевнено»
В одному з кабінетів проктолога на дверях висіла невелика табличка: «Не бійтеся. Ми за те, щоб ви сиділи впевнено!»
Звичайно, це лише жарт. Але іноді кілька легких слів на вході допомагають людині переступити поріг кабінету без зайвого напруження.
«Тепер я вас не боюся»
Ще один лікар згадував, що після консультацій пацієнти іноді вже на виході жартували:
— Докторе, тепер я вас більше не боюся.
Для лікаря це може здатися дрібницею. Але якщо людина прийшла до кабінету зі страхом, а вийшла спокійною та з розумінням того, що робити далі, — свою маленьку психологічну роботу лікар уже виконав.
Усмішка замість напруги
В одній клініці в кабінеті проктолога розмістили простий напис:
«Посміхайтеся — ви вже зробили перший крок до полегшення!»
Пацієнти читали його ще до початку консультації й часто усміхалися.
«Тепер я знову можу гуляти з онуками»
Найцінніші історії в медицині часто взагалі не про медицину. Одна літня пацієнтка після лікування сказала лікарю:
— Дякую вам, докторе. Тепер я знову можу гуляти з онуками!
Для пацієнтки це була можливість повернутися до звичайного життя. Для лікаря — нагадування про те, заради чого він щодня працює.
Можливо, саме в цьому і полягає особливість проктології: за всією делікатністю теми, ніяковістю та страхом перед оглядом стоять дуже звичайні людські бажання — не відчувати болю, не думати постійно про дискомфорт, спокійно працювати, подорожувати, гуляти з близькими та просто нормально жити.
Проктологія: кілька фактів, які можуть здивувати
Проктологія для багатьох залишається спеціальністю з категорії «про це краще не говорити». Але за незручними темами стоїть звичайна медицина — з історією, сучасними методами діагностики та великою кількістю захворювань, які можна лікувати.
8 фактів про проктологію
1. Слово «проктологія» походить із давньогрецької.
Назва спеціальності пов'язана з грецьким словом proktos, яке означає пряму кишку. Проблемами цієї ділянки тіла лікарі цікавилися ще в античні часи. В історичних медичних текстах, пов'язаних із Гіппократом, зустрічаються описи геморою та нориць і способів їх лікування.
2. Про делікатні симптоми пацієнти часто говорять не одразу.
Навіть під час консультації з лікарем люди можуть не згадувати про симптоми з боку прямої кишки або анального каналу. Причина проста — сором. Іноді пацієнт повідомляє про проблему лише після того, як лікар поставить пряме запитання.
3. Геморой належить до найпоширеніших проктологічних проблем.
З ним упродовж життя стикається значна частина дорослого населення. Водночас кровотечу, біль або інші симптоми не варто автоматично списувати на геморой без консультації лікаря.
4. Проктолог займається далеко не лише гемороєм.
До компетенції спеціаліста належать різні захворювання анального каналу та прямої кишки. Залежно від спеціалізації та клінічної ситуації лікар також може займатися патологіями товстого кишківника.
5. Спосіб життя має значення для здоров'я кишківника.
На ризик розвитку деяких захворювань, зокрема колоректального раку, можуть впливати низька фізична активність, надлишкова маса тіла, куріння, надмірне вживання алкоголю, недостатня кількість овочів та фруктів у раціоні й часте вживання переробленого м'яса.
6. Колоректальний рак є одним з найпоширеніших видів онкологічних захворювань.
Він може виникати в товстій або прямій кишці. Ризик захворювання збільшується з віком, тому важливими складовими профілактики є контроль факторів ризику та проходження рекомендованого скринінгу.
7. Здоров'я кишківника підтримують не якісь особливі «проктологічні» процедури, а звичайні здорові звички.
Збалансований раціон із достатньою кількістю клітковини, фізична активність, відмова від куріння та помірне вживання алкоголю важливі для загального здоров'я й можуть сприяти зниженню ризиків деяких захворювань кишківника.
8. Сором — не симптом, який потрібно лікувати, але він може завадити вчасно звернутися по допомогу.
Кров у випорожненнях, біль, свербіж, виділення, зміни характеру випорожнень або інші незвичні симптоми — привід поговорити з лікарем. Причини таких проявів можуть бути різними, тому самостійно визначати діагноз не варто.
